Пастуший неоліт

Пастуший неоліт (англ. Shepherd Neolithic) — назва, запропонована англомовними археологами для археологічної індустрії невеликих кам'яних знарядь, що походять з місцевості поблизу міста Хермель на півночі долини Бекаа в Лівані.[1]

Предмети «пастушого неоліту», виявлені в Камух-ель-Хермелі. 1. Кінцевий шкребок на відтщепі. 2. Поперечний шкребок і шило на тонкому відтщепі. 3. Свердло на відщепі-лезі. 4. Бурин з широкою робочою гранню на масивному відтщепі. Всі вироби виконано з матово-коричневого кременю.

Характеристика

Матеріали, пов'язані з пастушим неолітом, розпорошені в незначній концентрації на великій території на півночі долини Бекаа. Французькі дослідники М. Бійо (M. Billaux) і Анрі Флейш (en:Henri Fleisch) відзначали, що кремінь знарядь пастушого неоліту був вищої якості, ніж крихкий кремінь з довколишнього конголомерату, що свідчить про його імпорт звідкись здалеку. Вони виділяли три групи кременю: світло-коричневий, червоно-коричневий та сіро-шоколадний (останній мав різні відтінки, і його відмінною особливістю був «пустельний блиск», «desert shine»).

Для цієї індустрії характерні вироби невеликого розміру, зазвичай від 2,5 до 4 см, як правило доволі товсті, на відміну від добре відомих археологам геометричних мікролітів. У складі індустрії, у свою чергу, виділяється невелика група кам'яних виробів зі своїми характерними особливостями: це короткі зазубрені або зубчасті леза, кінцеві шкребки, поперечні шкребки на тонких відтщепах та свердла з міцними наконечниками.

Проблатичним залишажться ототожнення знарядь пастушого неоліту зі знараддями, що були відомі археологам раніше. Зовні вони нагадували вироби леваллуазької індустрії, однак є й елементи подібності з гігантолітами, або «хибним Леваллуа» неясної стратиграфії, проте явно пізнішого походження, ніж Леваллуа. На них є ознаки ретельної обробки, при цьому заготовки могли бути повторно використані як шкребки.

Пам'ятки

Типовими пам'ятками пастушого неоліту є Каа, en:Qaa і Макне I, en:Maqne I.

Серед інших городищ, де виявлена ​​індустрія пастушого неоліту, варто згадати Дуріс поблизу Баальбека (Douris), Хермель II, Хермель III, Камух-ель-Хермель (en:Kamouh el Hermel), Калаат-Таннура (en:Qalaat Tannour), Ваді-Бура I (en:Wadi Boura I).

Датування та класифікація

Індустрія пастушого неоліту вивчена недостатньо. Не надто точну назву дано за матеріалами невеликої колекції, зібраної археологом-єзуїтом Анрі Флейшем (en:Henri Fleisch).[2]

Флейш класифікував цю індустрію як епіпалеолітичну, оскільки вона не була схожа на відомі зразки палеоліту, мезоліту або навіть керамічного неоліту. Крім того, Флейш припустив, що дану індустрію використовували скотарі-кочівники (звідси й назва).[3][4]

Зв'язок цієї індустрії з очевидно спорідненою індустрією гігантолітів (en:Heavy Neolithic) долини Бекаа поки не з'ясований, але скорше за все, межа між ними проходила на території поблизу Дуріса (Douris) та Калаат-Таннура (en:Qalaat Tannour). Археологічні дослідження цієї індустрії ще піднесли достатньо матеріалу, щоб робити висновки про те, чи поширювалася вона на південніші території поблизу Захли та Раяка.[3]

Лоррен Коупленд (en:Lorraine Copeland) та Пітер Вескомб (Peter J. Wescombe) припустили, що ця індустрія, можливо, датується «достатньо пізно».[2]

Примітки
  1. Fleisch, Henri, Les industries lithiques récentes de la Békaa, République Libanaise, Acts of the 6th C.I.S.E.A., vol. XI, no. 1. Paris, 1960.
  2. Lorraine Copeland; P. Wescombe (1965). Inventory of Stone-Age sites in Lebanon, p. 43. Imprimerie Catholique. Процитовано 21 липня 2011.
  3. L. Copeland; P. Wescombe (1966). Inventory of Stone-Age Sites in Lebanon: North, South and East-Central Lebanon,. Impr. Catholique. Процитовано 1 січня 2012.
  4. Fleisch, Henri., Notes de Préhistoire Libanaise: 1) Ard es Saoude. 2) La Bekaa Nord. 3) Un polissoir en plein air. BSPF, vol. 63.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.