Баальбек

Баальбе́к (араб. بعلبك, у давнину Геліополіс, Іліополь Фінікійський) — місто у Лівані. Розташоване за 85 км на північний схід від Бейрута в долині Бекаа біля підніжжя хребта Антилівана на висоті 1 170 м. Торговельний центр садівничого регіону, розвинуті туризм і рекреація.

Баальбек
араб. بعلبك
Храм Бахуса у Баальбеку
Храм Бахуса у Баальбеку
Основні дані
34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д.
Країна  Ліван
Адмінодиниця Baalbek-Hermel Governorated
Баальбек (район)
Столиця для Баальбек (район) (район Лівану)
Засновано 1000
Перша згадка XIV століття до н.е.
Площа 7 км²
Населення 82608
Висота НРМ 1170  м
Міста-побратими Кум, Барі, Л'Аквіла, Джок'якарта, Ісфаган, Бергама (2008)[1]
Часовий пояс DAZD
GeoNames 277130
OSM r3095790 ·R
Міська влада
Мапа
Баальбек
Баальбек (Ліван)


 Баальбек у Вікісховищі
Стародавнє місто Баальбек
Baalbek [2]
Світова спадщина
34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д.
Країна  Ліван
Тип Культурний
Критерії i, iv
Об'єкт  294
Регіон Арабські країни
Зареєстровано: 1984 (8 сесія)

 Баальбек у Вікісховищі

Історичні пам'ятки

Неподалік Баальбека розташована знаменита Баальбекська тераса в споруді якої використовувалися обтесані вапнякові блоки, деякі з них вагою за різними оцінками від 800 до 1000 тон. На цій терасі розташований храмовий комплекс, що вважається одним з найбільших в давньому світі. Через справді вражаючі розміри блоків довкола процесу будівництва було розвинуто безліч фантастичних гіпотез. Своє пояснення про Баальбек висунули Еріх фон Денікен і Алан Елфорд - прихильники гіпотези палеоконтакту.

Втім, ще 1977 року Жан-П'єр Адам докладно описав спосіб будівництва храмів і транспортування матеріалів, спираючись на знання про інженерну й будівельну справу еліністичного світу і Римської імперії[3][4]. Блоки переміщалися з кар'єру, що розміщений лише за 800 метрів від будівельного майданчика і вченим вдалось експериментально довести можливість їх переміщення з застосуванням технологій межі нашої ери. Нез'ясованим залишалось хто і коли почав це будівництво.

Незважаючи на те що місцевість була заселена з глибокої давнини, ніяких відомостей про місто не трапляється до завоювання Сирії Олександром Македонським в 332 р. до н. е. Про терасу і зведені на ній храми було достеменно відомо лише те, що завершували будівництво на цьому майданчику римляни. В 2010-ті роки Андреас Дж. М. Кропп (Andreas J. M. Kropp) і Даніел Ломан (Daniel Lohmann) висунули гіпотезу про зв'язок храмового комплексу в Баальбеку з будівничими Ірода Великого, а, схоже, остаточну крапку в питанні поставив 2019 року Джуліо Мальї (Giulio Magli)[5]. Застосовуючи декілька підходів датування, включно з археоастрономією, він підтвердив, що тераса з мегалітами була зведена в епоху царя Ірода, за тими ж традиціями, за якими велись роботи на Храмовій горі та інших його проектах[5].

Історія

На початку нашої ери місто мало назву «Іліополь (Геліополь) Фінікійський», що в перекладі з грецької мови значить «місто Сонця». Це дуже стародавнє місто. Перша письмова згадка про нього міститься в так званому Тель-ель-Амарнському листуванні XIV століття до нашої ери.[6]

Тут народилась і постраждала за християнську віру православна і католицька свята великомучениця Варвара (†306), дочка місцевого багатія Діоскора. Тоді Іліополь був провінцією східної частини Римської імперії. Мощі святої Варвари перебували тут до VI століття, коли їх було перевезено до Константинополя. Нині мощі великомучениці знаходяться в Україні, у Володимирському соборі міста Києва.[7]

Галерея

Примітки

  1. http://www.bergama.bel.tr/Home/Page/102
  2. * Назва в офіційному англомовному списку
  3. Adam, Jean-Pierre (1977). A propos du trilithon de Baalbek. Le transport et la mise en oeuvre des mégalithes. Syria. Archéologie, Art et histoire 54 (1). с. 31–63. doi:10.3406/syria.1977.6623. Процитовано 30 липня 2020.
  4. О трилитоне из Баальбека. Транспортировка и постройка мегалитов. antropogenez.ru (ru-RU). Процитовано 30 липня 2020.
  5. Scienmag. Baalbek: Were the megaliths put in place under Herod? | Scienmag: Latest Science and Health News. https://scienmag.com/ (амер.). Процитовано 30 липня 2020.
  6. Свята Варвара великомучениця. Збірка історико-літературних та церковних пам'яток. — К.:"Гулевичівна", 2005.- С. 29
  7. Власенко Андрій, протоієрей. На кораблі спасіння. Книга мандрів. — К.:КЖД «Софія», 2010. — С. 57-59

Джерела

  • Wiegand Th. Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905. Bd 1-3. В. 1921-25.
  • Champdor A. L'Acropole de Baalbek. — P. 1959.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.