Патті Дьюк

Патті Дьюк (англ. Patty Duke, *14 грудня 1946 — †29 березня 2016) — американська акторка та співачка, володарка премій «Оскар», «Золотий глобус» та «Еммі».

Патті Дьюк
англ. Patty Duke
Ім'я при народженні англ. Anna Maria Duke
Народилася 14 грудня 1946(1946-12-14)[1][2][…]
Квінз, Нью-Йорк
Померла 29 березня 2016(2016-03-29)[3][1][…] (69 років)
Кор-д'Алейн, Айдахо, США
  • сепсис
    • Поховання North Acton Cemeteryd
    Громадянство  США
    Діяльність телеакторка, кіноакторка, співачка, політична діячка, акторка театру, профспілкова діячка, health activist
    Роки діяльності 1950 — 2015
    У шлюбі з Harry Falkd і Джон Естін
    Діти Шон Астін і Mackenzie Astind
    IMDb nm0001157
    Нагороди та премії

    Премія «Театральний світ»d (1960)

    прайм-тайм премія Еммі за найкращу жіночу роль в міні-серіалі або фільміd (1970)

    прайм-тайм премія Еммі за найкращу жіночу роль в міні-серіалі або фільміd (1980)

    зірка на голлівудській Алеї слави

     Патті Дьюк у Вікісховищі

    Ранні роки

    Анна Мері «Патті» Дьюк (англ. Anna Marie «Patty» Duke) народилася 14 грудня 1946 в нью-йоркському районі Квінс, в родині касирки Френсіс і водія таксі Джона Патріка Дьюка. Її батько був ірландцем, а бабуся по материнській лінії — німкенею.

    Її сім'я була не дуже вдалою: батько страждав від алкоголізму, а у матері були часті депресії і до того ж вона була схильна до насильства. Коли Анні Мері виповнилося шість років її мати пішла від чоловіка, забравши дочку з собою.

    У восьмирічному віці Дьюк виявили агенти Джон і Етель Росс, що розгледіли в ній талант і вирішили зробити з неї маленьку акторку. Вони ж в той час стали фактично опікунами для неї, і змінили її ім'я на сценічне Патті Дьюк, сподіваючись, що вона досягне такого ж успіху, як Патті Маккормак.

    Кар'єра

    Її акторська кар'єра почалася на телебаченні в одній з мильних опер. Перша головна роль Патті Дьюк була в бродвейській п'єсі «Створивши диво», яку вона грала протягом двох років. У 1962 вийшла екранізація п'єси також з Дьюк в головній ролі, яка принесла їй премію «Оскар» як «найкращої акторки другого плану», а також «Золотий глобус» як найкращій акторці. У 1963 стала ведучою своєї власної телевізійної програми «Шоу Патті Дьюк», яка протрималася в ефірі три сезони і принесла їй першу номінацію на «Еммі».

    Але незважаючи на успішну кар'єру, в особистому житті у Дьюк були проблеми. Її агенти, Джон і Етель Росс, фактично керували її життям і заробітками. Патті Дьюк і її мати отримували від них тільки жалюгідні копійки на життя. До того ж, завдяки їм у житті юної акторки з'явився алкоголь, через який в майбутньому у неї були великі проблеми. Вільної від своїх агентів вона стала лише у вісімнадцятирічному віці.

    У 1960-х Патті Дьюк зайнялася музичною кар'єрою, записавши кілька пісень, які потрапили в Top 40, серед яких «Do not Just Stand There» в 1965 і «Dona Dona» в 1968. У 1970 вона отримала свою першу премію «Еммі» за роль у телевізійному фільмі «Мій дорогий Чарлі». У наступні роки Дьюк в основному працювала на телебаченні, з'явившись у великій кількості телефільмів і серіалів, при цьому знявшись лише кілька разів на великому екрані. Найбільш знаменитими її кіноролями тих років стали Наталі Міллер у фільмі «Я, Наталі» (1969), за яку вона була удостоєна другої премії «Золотого глобуса», а також Рита у фільмі «Рой» (1978).

    У 1977 вона стала володаркою другої премії «Еммі» за роль у міні-серіалі «Капітани і королі», а в 1980 знову отримала цю премію за роль у телевізійній версії фільму «Створивши диво». У 1985 Дьюк була обрана президентом Гільдії екранних акторів, на посаді якого була до 1988.

    У 2002 акторка з'явилася на Бродвеї в ролі тітки Еллер в мюзиклі «Оклахома!». У грудні 2007 вона була нагороджена почесним докторським ступенем Університету Північної Флориди за свою роботу в області психічного здоров'я людини.

    Патті Дьюк є автором автобіографії «Call Me Anna» (1987) і «Brilliant Madness: Living with Manic Depressive Illness» (1992).

    Особисте життя

    У віці 18 років Патті Дьюк вийшла заміж за режисера Гаррі Фалка, якому в той час був 31 рік. В цей же час у неї почалися проблеми з алкоголем, які також супроводжувалися кількома спробами самогубства. Це призвело до того, що через чотири роки шлюб розпався. У 1970-ті у акторки були романтичні стосунки з актором Джоном Астіном. Вона також зустрічалася з сином Люсіль Болл Дезі Арназом, відносини з яким були дуже недовговічні, так як мати Дезі активно виступала проти цього.

    У 1970 вона вийшла заміж за промоутера Майкла Телла, шлюб з яким був анульований через два тижні. Незабаром Патті Дьюк заявила, що вагітна. У пресі повідомлялося, що батьком дитини є Дезі Арназ, хоча сама Дьюк стверджувала, що Джон Астін. 25 лютого 1971 вона народила свого первістка Шона Астіна.

    У 1972 Дьюк вийшла заміж за Джона Астіна, який визнав Шона своїм сином, а в 1973 акторка народила від нього другого сина, Маккензі Астіна. Під час шлюбу Астін і Дьюк багато працювали разом. Акторка навіть додала до свого імені прізвище чоловіка. У 1985 Патті Дьюк розлучилася з Джоном Астіном, і, через рік, в третій раз вийшла заміж, за сержанта Майкла Пірса і переїхала в штат Айдахо, де вони разом займалися вихованням її молодшого сина.

    У 1982 у неї було діагностовано біполярний афективний розлад, але завдяки своєчасному і якісному лікуванню її здоров'я з часом нормалізувався.

    Вона померла від сепсису під час розриву кишечника.

    Фільмографія
    Патті Дьюк (1959)
    • Country Music Holiday, regia di Alvin Ganzer (1958)
    • La divina (The Goddess), regia di John Cromwell (1958)
    • Divieto d'amore (Happy Anniversar), regia di David Miller (1959)
    • Delitto in quarta dimensione (4D Man), regia di Irvin S. Yeaworth Jr. (1959)
    • Anna dei miracoli]] (The Miracle Worker), regia di Arthur Penn (1962)
    • Billie (film 1965)|Billie]], regia di Don Weis (1965)
    • The Daydreamer, regia di Jules Bass (1966)
    • La valle delle bambole (Valley of the Dolls), regia di Mark Robson (1967)
    • Me, Natalie, regia di Fred Coe (1969)
    • Quella casa sulla collina (My Sweet Charlie), regia di Lamont Johnson (1970)
    • A un passo dalla morte (You'll Like My Mother), regia di Lamont Johnson (1972)
    • Swarm (The Swarm), regia di Irwin Allen (1978)
    • By Design, regia di Claude Jutra (1982)
    • September Gun, regia di Don Taylor (1983)
    • George Washington (TV mini-series) - Марта Вашингтон (1984)
    • George Washington II: The Forging of a Nation (TV mini-series) - Марта Вашингтон (1986)
    • Il dubbio degli dei (Willy/Milly), regia di Paul Schneider (1986)
    • A un passo dalla morte (Fight for Life), regia di Elliot Silverstein (1987)
    • The Hitch-Hikers, regia di Alan Bergmann (1989)
    • Amityville Horror — La fuga del diavolo (Amityville: The Evil Escapes), regia di Sandor Stern (1989)
    • Chi ha ucciso mia figlia? (A Killer Among Friends), regia di Charles Robert Carner (1991)
    • Прелюдія до поцілунку (Prelude to a Kiss), режисер Норман Рене (1992)
    • Kimberly, regia di Frederic Golchan (1999)
    • Wrong Turn, regia di Steve Danton (2003)
    • Bigger Than the Sky, regia di Al Corley (2005)
    • Colpo di fulmine (Falling in Love with the Girl Next Door), regia di Armand Mastroianni (2006)
    • The Four Children of Tander Welch, regia di Ashlon Langley (2007)

    Нагороди
    1963 — «Найкраща акторка другого плану» («Створивши диво»)
    1963 — «Найкраща акторка» («Створивши диво»)
    1970 — «Найкраща акторка в комедійному фільмі» («Я, Наталі»)
    1970 — «Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі» («Мій дорогий Чарлі»)
    1977 — «Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі» («Капітани і королі»)
    1980 — «Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі» («Створивши диво»)

    Примітки
    1. Encyclopædia Britannica
    2. SNAC — 2010.
    3. http://www.usatoday.com/story/life/movies/2016/03/29/oscar-winning-former-child-star-patty-duke-dies-age-69/82382666/

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.