Паула Весселі
Па́ула Анна Марія Ве́сселі (нім. Paula Wessely; нар. 20 січня 1907, Відень, Австро-Угорщина — пом. 11 травня 2000, Відень, Австрія) — австрійська акторка театру і кіно, кінопродюсер.
Паула Весселі | |
---|---|
нім. Paula Wessely | |
Ім'я при народженні | Па́ула Анна Марія Ве́сселі (нім. Paula Anna Maria Wessely) |
Дата народження | 20 січня 1907 |
Місце народження | Відень, Австро-Угорщина |
Дата смерті | 11 травня 2000 (93 роки) |
Місце смерті | |
Поховання | Грінцинзький цвинтарd |
Громадянство | Австрія |
Професія | акторка, продюсер |
Роки активності | 1924—1987 |
Чоловік | Аттіла Гьорбіґер |
Діти | Christiane Hörbigerd, Elisabeth Orthd і Maresa Hörbigerd |
IMDb | ID 0921839 |
Нагороди та премії | |
Кубок Вольпі (1935) | |
Паула Весселі у Вікісховищі |
Біографія
Паула Анна Марія Весселі народилася 20 січня 1907 року в сім'ї віденського м'ясника Карла Весселі, його старша сестра Жозефіна, тітка Паули, була зіркою віденського Бурґтеатру, але несподівано померла у віці 27 років. У гримувальній Паули Весселі завжди стояв портрет Жозефіни Весселі. Мати Паули Ханна захоплювалася в юності хореографією, але за наполяганням брата-вчителя відмовилася від роботи в кордебалеті.
Дебют Паули відбувся 18 травня 1922 року на шкільному благодійному вечорі, де вона виступила в ролі Агнеси в одноактній п'єсі «Фріцхен» Германа Зудермана. У 1922 році Паулу Весселі було прийнято до Державної академії музики й виконавського мистецтва. Після закінчення академії Весселі відвідувала семінари Макса Рейнгардта.
У 1924 році Весселі вперше вийшла на сцену віденського Фолькстеатру, де служила до 1926 року і була задіяна переважно в ролях служниць. Восени 1926 року Весселі отримала запрошення від Леопольда Крамера в Німецький театр у Празі, де її партнером по сцені став Аттіла Гьорбіґер. Через рік, у 1927 році, Весселі повернулася на роботу у віденський Фолькстеатр до Рудольфу Беєра.
З 1929 року Весселі з майбутнім чоловіком Аттілою Гьорбіґером була зайнята в постановках Макса Рейнгардта в Театрі у Йозефштадті. Її супутником життя в цей час був актор Ганс Ярай, з яким вона познайомилася у Фолькстеатрі. У 1930 році Весселі вперше взяла участь в Зальцбурзькому фестивалі в престижній постановці Рейнхардта — в ролі Луїзи в «Підступності і коханні» за Ф. Шиллером. З 1932 року Паула Весселі працювала у Рейнгардта в Німецькому театрі в Берліні.
Справжній успіх прийшов до Весселі 17 вересня 1932 року завдяки ролі Рози Бернд за Г. Гауптманом у постановці Карлгайнца Мартіна. За цією творчою удачею була головна роль в опереті «Сіссі» Фріца Крейслера, для якої вона брала уроки вокалу.
Після численних невдалих проб в кіно Паулі Вессели дісталася роль у фільмі «Маскарад» за участю Адольфа Вольбрюка. 22 вересня 1934 року Паула Весселі отримала запрошення на прийом у Гітлера. У 1935 році Весселі знялася у стрічці «Епізод», за яку отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю. У тому ж році вона заснувала власну продюсерську компанію Vienna-Film Ges. m. b. H., яка після аншлюсу була ліквідована через неарійське походження її компаньйонів. За участь у пропагандистській продукції Третього Рейху, в тому числі у фільмах, знятих на Wien-Film і UFA, особливо, за «Повернення додому» (1941), Паула Весселі піддавалася згодом різкій критиці і неодноразово висловлювала своє співчуття з приводу своєї участі у цьому фільмі.
23 листопада 1935 року у віденській ратуші відбулася церемонія одруження Паули Весселі з актором Аттілою Гьорбіґером. Подружжя придбало будинок в Грінцингу, наступного року у них народилася донька Елізабет, у 1938 році — донька Крістіана, а в 1945 році — донька Мареса. Сім'я жила в достатку, і Паула не залишала роботи в кіно і театрі.
Після війни Весселі отримала заборону на виступи від американської окупаційної влади і працювала у французькій зоні окупації в інсбрукському земельному театрі. Восени 1946 року Паула Весселі піддавалася численним допитам і пережила серйозну кризу, цей період її життя знайшов відображення в п'єсі Ельфріде Єлінек «Бурґтеатр». Паула Вессели продовжувала акторську кар'єру аж до кінця 1980-х років, останні роки життя провела на самоті у своєму будинку.
Померла Паула Весселі 11 травня 2000 у Відні від бронхіту у віці 93-х років. Похована у Відні на Грінцинзькому цвинтарі.
Фільмографія (вибіркова)
- Акторка
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1934 | ф | Маскарад | Maskerade | Леопольдіна Дур |
1934 | ф | Так закінчилося кохання | So endete eine Liebe | велика герцогиня Марія-Луїза |
1935 | ф | Епізод | Episode | Валері Гартнер |
1936 | ф | Урожай | Ernte | Юліка |
1937 | ф | Великі безумства | Die ganz großen Torheiten | Тереза Брандль |
1938 | ф | Дзеркало життя | Spiegel des Lebens | Йоганна «Ханна» Карфрайт |
1939 | ф | Помилка дипломата | Maria Ilona | марія Ілона фон Волкерсдорф |
1940 | ф | На все життя | Ein Leben lang | Агнес Зітала |
1941 | ф | Повернення додому | Heimkehr | Марія Томас |
1943 | ф | Пізнє кохання | Späte Liebe | Софі фон Анґерспанґ |
1943 | ф | Розумна Маріанна | Die kluge Marianne | Маріанна |
1944 | ф | Серце повинне мовчати | Das Herz muß schweigen | Максиміліана Фрей |
1948 | ф | Віденська кавалькада | Der Engel mit der Posaune | Генріетта Штейн |
1949 | ф | Бродяга | Vagabunden | доктор Елізабет Камма |
1950 | ф | Кордула | Cordula | Кордула |
1951 | ф | Марія Терезія | Maria Theresia | Марія Терезія |
1953 | ф | Я і моя дружина | Ich und meine Frau | Софі Наґльмюллер |
1954 | ф | Світло любові | Das Licht der Liebe | Кіте Зеллер |
1954 | ф | Шлях у минуле | Weg in die Vergangenheit | Габріель Гартнер |
1955 | ф | Володарка Золотої Корони | Die Wirtin zur Goldenen Krone | принцеса Піа Марія / Марія Ліндер |
1957 | ф | Неповнолітня | Noch minderjährig | Луїза Готшальк |
1957 | ф | На відміну від нас з вами | Anders als du und ich | Кріста Тйшманн |
1959 | ф | Неповноцінний шлюб | Die unvollkommene Ehe | фрау доктор Вініфред Лерт |
1960 | тф | Далека країна | Das weite Land | Дженія |
1961 | ф | Ім'ярек | Jedermann | Glaube |
1964 | тф | Жінка не має значення | Eine Frau ohne Bedeutung | місіс Арбутнот |
1978 | тф | Великий короп Фердинанд та інші різдвяні історії | Der große Karpfen Ferdinand und andere Weihnachtsgeschichten | фрау Шумахер, вдова |
- Продюсер
Рік | Фільм | Оригінальна назва | Режисер | Примітки |
---|---|---|---|---|
1938 | Дзеркало життя | Spiegel des Lebens | Геза фон Больварі | виконавчий продюсер |
1950 | Кордула | Cordula | Густав Учицкі | |
1951 | Марія Терезія | Maria Theresia | Еміль Е. Рейнерт | |
1954 | Світло любові | Das Licht der Liebe | Роберт А. Штеммле | виконавчий продюсер, в титрах не зазначена |
1954 | Шлях у минуле | Weg in die Vergangenheit | Карл Гартль | |
1955 | Володарка Золотої Корони | Die Wirtin zur Goldenen Krone | Тео Лінген | виконавчий продюсер |
1956 | Кохання, яке втрачає голову | Liebe, die den Kopf verliert | Томас Енгель | |
1957 | Неповнолітня | Noch minderjährig | Георг Тресслер | |
1959 | Неповноцінний шлюб | Die unvollkommene Ehe | Роберт А. Штеммле | виконавчий продюсер |
Визнання
Нагороди та номінації Паули Весселі[1] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Венеційський кінофестиваль | |||
1935 | Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль | Епізод | Нагорода |
Deutscher Filmpreis | |||
1984 | Почесна нагорода — за видатний особистий внесок в німецький кінематограф протягом багатьох років | Нагорода |
Примітки
- Нагороди та номінації Паули Весселі на сайті IMDb(англ.)
Бібліографія
- Elisabeth Orth: Märchen ihres Lebens. Meine Eltern Paula Wessely und Attila Hörbiger. Molden, Wien 1975, ISBN 3-217-05032-0.
- André Müller: Entblößungen. Goldmann, München 1979, ISBN 3-442-03887-1.
- Edda Fuhrich u. Gisela Prossnitz (Hg.): Paula Wessely, Attila Hörbiger. Ihr Leben — ihr Spiel. Eine Dokumentation. Langen Müller, München 1985, ISBN 3-7844-2035-4.
- Maria Steiner: Paula Wessely. Die verdrängten Jahre. Verlag für Gesellschaftskritik, Wien 1996, ISBN 3-85115-224-7.
- Georg Markus: Die Hörbigers. Biografie einer Familie. Amalthea Verlag, Wien 2006, ISBN 3-850-02565-9.
Посилання
- Паула Весселі на сайті Find a Grave (англ.)
- Паула Весселі на сайті Filmportal.de(нім.)(англ.)