Пелиш Василь Петрович

Навчався у Львівському аграрному університеті. Учасник Ревоюції Гідності, ночував у наметі на Майдані. З червня 2014-го — солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

Воював на Луганщині. У бою під Новосвітлівкою побратим Василя дістав важке поранення в живіт, Василь з айдарівцями віз його УАЗом до лікарні в Хрящувате. Поспішаючи, не взяв бронежилета. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка, знепритомнів, зазнав поранення в ногу, перебита барабанна перетинка. Усі хто був в УАЗі, окрім Василя: сержант Іван Лучинський та солдати Василь Білітюк, Борис Шевчук і Сергій Кононко, від вибуху загинули. УАЗ горів, Василь доповз до людей, які виявилися терористами. Терористи роздягли та помітили татуювання «Слава Україні», один звалив Василя та відрубав руку сокирою. Тримали в луганській лікарні та піддавали психологічним тортурам.

Провів у полоні місяць, після звільнення 27 вересня розповів про бій. Лікувався у львівському госпіталі. Влаштувався працювати обліковцем у Старосамбірській раді. З допомогою канадсько-української програми отримав протез руки, спеціалісти зробили Василю несподіванку — на плечі протеза набитий Тризуб. Займається волонтерською діяльністю.

• орден «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни.

• Потягнув мене за руку, став на неї ногою й рубанув майже по саме плече
• Спецвипуск «Viva! Переможці»: Василь Пелиш
• Бійцю відрубали руку за татуювання «Слава Україні»
• Протез із Тризубом Василя Пелиша став легендою Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.
• Указ Президента України від 21 березня 2016 року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»