Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера; ісп. Peñón de Vélez de la Gomera
	35°10′21″ пн. ш. 4°18′02″ зх. д.
Довколишні води	Середземне море
Площа	0,019 км²
Найвища точка	87 м
Країна	Іспанія
Регіон	Суверенні території
	Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
	Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера у Вікісховищі

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп. Peñón de Vélez de la Gomera) — скелястий півострів у південно-західній частині Середземного моря, сполучений з материковою територією Марокко вузьким піщаним перешийком. До 1934 року був островом. Він також пов'язаний скелястим перешийком з меншим острівцем на сході — Ла-Іслета.

Велес-де-ла-Гомера, разом з Ла-Іслета, відноситься до Суверенних територій Іспанії (ісп. Plazas de soberanía) — історичних заморських володінь, що знаходяться в веденні іспанського центрального уряду[1]. Ця суверенна територія має населення, що складається лише з невеликого числа іспанських військовослужбовців.

Географія

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера знаходиться в 119 км (73,94 милі) на південному сході від Сеути. До 1934 року він був природним островом в Альборанському морі, але в цьому році потужний шторм намив велику кількість піску у вузьку протоку між островом і африканським континентом, перетворивши його в півострів[2]. В даний час цей півострів з'єднаний з узбережжям Марокко 85-метровим піщаним перешийком, найкоротшим у світі сегментом сухопутних кордонів. При довжині 400 м (1312,34 футів) він є північно-західним та південно-східним, та при ширині до 100 м (328,08 футів), він займає близько 19000 м 2 або 1,9 га.

Історія

Іспанська фортеця на острові Пеньон-де-Велес. (гравюра 2 пол. XVII ст)

У 1508 р. іспанський загін на чолі з Педро Наварро провів успішну операцію по захопленню Пеньйону-де-Велес поблизу Бадіса, що до того утримувався піратами, які постійно атакували та грабували узбережжя південної Іспанії.

У 1522 р. Іспанія втратила Пеньон в результаті нападу марокканських берберів, який призвів до загибелі всього іспанського гарнізону.

У 1554 році Алі Абу Хассун, ваттасидський правитель Марокко, передав Пеньон і Бадіс османам, які допомогли йому відновитись на троні[3]. Османська імперія використовували Бадіс і Пеньйон як базу для берберських корсарів, що діяли в районі Гібралтарської протоки. Ця діяльність непокоїла нового саадитського султана Марокко Абдаллах аль-Галіба, який почав побоюватися, що османи можуть використовувати Пеньйон і сусіднє місто Бадіс як базу, з якої можна здійснити завоювання всього Марокко, як це раніше вже відбулось з сусідніми Алжиром, Іфрикією та Триполітанією.

У 1564 році Абдаллах аль-Галіб евакуював марокканське населення з Бадіса та Пеньона і передав їх іспанцям. Після цього знелюднене місто Бадіс поступово занепало і зруйнувалось, а Пеньйон дотепер перебуває в складі іспанських суверенних територій.

У 2012 році територію окупувала група марокканських самопроголошених активістів, що входили до Комітету визволення Сеути та Мелілли, керівником якого був Яхья Яхья[4].

Управління територією

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера управляється безпосередньо з Мадрида[5].

Транспорт

На територію добираються переважно вертольотами через вертолітний майданчик, розташований на верхніх ділянках. Площа посадки розташована на південному кінці біля наземного входу в Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера.

Див. також

Посилання

Історія Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп.)

Примітки

González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (17 вересня 2012). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (англ.). Процитовано 1 червня 2021.
http://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla
Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4
Sánchez, Paqui (29 August 2012). «Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera». El Mundo (іспанською).
Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (англ.). 16 липня 2017. Процитовано 1 червня 2021.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (17 вересня 2012). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (англ.). Процитовано 1 червня 2021.

[2] ttp://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla

[:0-3] Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4

[4] Sánchez, Paqui (29 August 2012). «Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera». El Mundo (іспанською).

[5] Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (англ.). 16 липня 2017. Процитовано 1 червня 2021.