Пепе Мель

Вихованець клубу «Реал Мадрид» з рідного міста, де навчався з 1974 року разом з майбутніми зірками «вершкових» Еміліо Бутрагеньйо та Мічелом, але сам Мель до першої команди так і не пробився, виступаючи виключно за третю і за другу команду мадридців[1][2], а також здавався в оренду в клуб Сегунди Б «Алькала».

Наприкінці 1987 року, після короткого перебування в «Осасуні» (в якій він навіть не дебютував), Пепе приєднався до команди Сегунди «Кастельйон». У цій команді Мель провів два роки, і в другому сезоні 1988/89 з 21 голом став найкращим бомбардиром команди та другим бомбардиром Сегунди, допомігши своєму клубу стати переможцем другого дивізіону і повернутися до Прімери після семирічної перерви[3][4].

Втім сам Мель залишився виступати у Сегунді, ставши гравцем клубу «Реал Бетіс», до складу якого приєднався 1989 року. Відіграв за клуб із Севільї наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. У першому ж сезоні 1989/90 Мель забив 22 голи і став найкращим бомбардиром Сегунди, здобувши Трофей Пічічі, а клуб посів друге місце і також вийшов до Прімери[5][6]. У наступному сезоні 1990/91 Мель провів свій єдиний сезон у вищому іспанському дивізіоні за кар'єру. Дебютував у Ла Лізі Пепе 2 вересня 1990 року в матчі проти «Спортінга» (Хіхон) (2:2)[7], в якому відразу відзначився голом, а загалом за турнір забив 14 голів у 31 грі і став найкращим бомбардиром команди, втім клуб зайняв останнє 20-те місце і вилетів назад до Сегунди. Там Пепе провів з командою ще два сезони, зайнявши 4 і 5 місця відповідно, що не дозволило команді знову вийти в Прімеру. Загалом за чотири сезони Пепе провів 112 ігор у чемпіонаті і забив 50 голів.

В подальшому протягом 1993—1998 років захищав кольори клубів Сегунди Б «Гранада», «Бенідорм», «Хетафе» та «Есіха», а завершив професійну ігрову кар'єру у французькому «Анже», за який недовго пограв у 1998 році у французькому третьому дивізіоні.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1999 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кослада» з Терсери, а наступного року очолив клуб «Мерида» із Сегугди. Того ж року клуб припинив існування, і Мель став головним тренером іншої команди другого іспанського дивізіону «Реал Мурсія», з якою зайняв 13-те місце у сезоні 2000/01.

Влітку 2001 року став головним тренером новачка Прімери, команди «Тенерифе», змінивши на цій посаді Рафаеля Бенітеса[8]. Втім дебютний сезон у статусі тренера в Ла Лізі виявився вкрай невдалим для Меля — клуб із Санта-Крус-де-Тенерифе йшов на останньому місці в чемпіонаті, і тренер був звільнений у лютому 2002 року після чергової поразки «Райо Вальєкано» в матчі 26 туру. Меля замінив Хав'єр Клементе, який не зумів виправити ситуацію, і клуб понизився у класі.

По ходу сезону 2002/03 Мель очолив «Хетафе», яке на той час займало місце в зоні вильоту, але під його керівництвом команда покращила результати і посіла 11 місце в Сегунді. Після цього протягом наступного сезону 2003/04 Пепе тренував «Алавес», зайнявши з командою четверте місце у Сегунді, а також вийшовши до півфіналу Кубка Іспанії, де клуб поступився майбутньому тріумфатору турніру клубу «Реал Сарагоса». Втім після придбання клубу Дмитром Пітерманом, який славився втручанням у тренерський процес[9], Мель змушений був покинути команду.

У 2004 році він підписав тренерський контракт з клубом «Полідепортіво»[10], зайнявши з ним високе для команди 13-те місце в Сегунді в сезоні 2004/05, але наступний сезон клуб почав набагато гірше, і вже після 12 турів Мель був звільнений через погані результати, які опустили андалузьку команду на останню позицію в чемпіонаті.

Улітку 2006 року Пепе став на чолі клубу Сегунди Б «Райо Вальєкано» і в 2008 році вивів команду до другого за рівнем дивізіону країни[11], після чого провів чудовий сезон 2008/09, зайнявши 5 місце в Сегунді. Однак Мель був звільнений 15 лютого 2010 року через погані результати і був замінений на Феліпе Міньямбреса[12].

Пепе Мель на тренуванні клубу «Реал Бетіс». 30 грудня 2010 року.

12 липня 2010 року він став новим тренером клубу «Реал Бетіс»[13] і в першому ж сезоні 2010/11 виграв з командою Сегунду та вийшов у Прімеру[14], а також потрапив у чвертьфінал Кубка Іспанії. Його команда в сезоні 2011/12 посіла 13-е місце у Ла Лізі, а в наступному досягла 7-ї позиції і завдяки цьому кваліфікувалася до Ліги Європи. Завдяки цьому 3 червня 2013 року він продовжив контракт з клубом до 2017 року, але новий сезон видався вкрай невдалим — команда здобула лише 10 очок за 15 турів, через що 2 грудня 2013 року він був звільнений.

9 січня 2014 року Мель підписав 18-місячний контракт з англійським «Вест-Бромвіч Альбіоном»[15]. Здобувши з клубом лише три перемоги у 17 іграх, Мель усе ж врятував команду від вильоту з Прем'єр-ліги, зайнявши 17-те місце, втім відразу по завершенні сезону покинув клуб за обопільною згодою[16].

20 грудня 2014 року Мель повернувся в «Реал Бетіс», який без нього встиг вилетіти до Сегунди, де на момент приходу Меля займав 3-тє місце[17][18]. Він зумів виграти з клубом Сегунду і повернути команду із Севільї до Прімери[19]. Втім там результати були невисокими і Мель був звільнений 11 січня 2016 року, коли його команда перебувала на 15-му місці[20].

28 лютого 2017 року він підписав контракт з «Депортіво» після звільнення Гаїски Гарітано із завданням врятувати клуб від вильоту[21][22]. Мель двічі виграв і двічі зіграв внічию у своїх перших 4 матчах на посаді тренера галісійської команди і, нарешті, в передостанньому турі врятував клуб від вильоту. Утім 23 жовтня 2017 року клуб вирішив припинити контракт з тренером, і Мель залишив команду, що на той момент перебувала на 16-му місці після 9 турів[23].

• Mel, Pepe (2011). El mentiroso. Jirones de Azul. ISBN 978-84-92868-70-4.
• Mel, Pepe (2013). El camino al más allá. Jirones de Azul. ISBN 978-84-92868-48-3.
• Mel, Pepe (2016). La prueba. Samarcanda. ISBN 978-84-16179-87-9.
• Mel, Pepe (2018). La llave sefardí. Almuzara. ISBN 978-84-17418-60-1.

• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Пепе Мель на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Пепе Мель на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Пепе Мель на сайті BDFutbol.com (англ.)