Мічел

Вихованець кантери мадридського «Реала», в яку потрапив у віці тринадцяти років. 1981 року підписав контракт з «вершковими» і став виступати за другу «реалівську» команду, з якою у сезоні 1983/84 виграв Сегунду. Будучи одним з лідерів тієї переможної команди, Мічел відразу по завершенню сезону був переведений до основної команди, в якій провів дванадцять сезонів, взявши участь у 404 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі мадридського «Реала», був основним гравцем команди. За цей час шість разів виборював титул чемпіона Іспанії, тричі ставав володарем кубка Іспанії з футболу, двічі володарем Кубка УЄФА.

Завершив професійну ігрову кар'єру у мексиканському клубі «Атлетіко Селая», за який виступав протягом сезону 1996-97 років.

20 листопада 1985 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в товариській грі проти збірної Австрії.

У складі збірної був учасником чемпіонатів світу 1986 року у Мексиці та 1990 року в Італії (причому на другому Мічел відмітився хет-триком у ворота збірної Південної Кореї), а також чемпіонату Європи 1988 року у ФРН.

Завершив кар'єру в збірній 1992 року у віці 29 років, після того як команду очолив Хав'єр Клементе, який відмовився від послуг Мічела. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 66 матчів, забивши 21 гол.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2005 року, очоливши тренерський штаб клубу «Райо Вальєкано» з третього за рівнем дивізіону Іспанії. До цього він працював коментатором і вів колонку в газеті «As». Клуб чекав виходу в другий дивізіон, але посів лише п'яте місце. І 2006 року Мічел очолив дубль мадридського «Реала» — «Кастілью», а також був призначений керуючим тренерською базою головного клубу.

Наприкінці квітня 2009 року змінив Віктора Муньоса на посту головного тренера «Хетафе», допоміг клубу уникнути вильоту з Прімери, після чого підписав контракт на 2 роки. У «Хетафе» під керівництвом Мічела деякий час виступав його син Адріан, який також є вихованцем школи мадридського «Реала».

7 лютого 2012 року Мічел став новим головним тренером іспанської «Севільї», змінивши на цій посаді Марселіно Гарсію, який був звільнений з займаної посади за незадовільні результати[1][2]. Контракт підписаний до кінця сезону 2011/12 з можливістю продовження ще на сезон[3]. 14 січня 2013 року звільнений через незадовільні результати команди (13-е місце після 19-го туру чемпіонату Іспанії 2012/13)[4].

4 лютого 2013 року призначений головним тренером грецького клубу «Олімпіакоса» (Пірей), замінивши на цій посаді Антоніос Нікополідіса. Контракт підписаний строком на 2,5 року[5][6]. В першому ж сезоні допоміг стати пірейцям чемпіонами та володарями Кубка Греції. В січні 2015 року покинув клуб.

19 серпня 2015 року Мічел очолив «Олімпік» з Марселю, проте в квітні 2016 був звільнений за незадовільні результати команди.[7]

7 березня Мічел очолив іспанську «Малагу»[8], яка під його крівництвом завершила сезон 2016/17 у середині турнірної таблиці Прімери. Тренерський контракт було розраховано до літа 2018 року, проте вже 13 січня 2018 його було розірвано через незадовільні результати команди, яка на той час знаходилася на останньому місці турнірної таблиці сезону 2017/18.

• Мічел на сайті ФІФА (англ.)

• Мічел на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Мічел на сайті Eu-football.info (англ.)
• Мічел на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Мічел на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Мічел на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Мічел (тренер) на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)