Первез Мушарраф

В ході Каргільського конфлікту стосунки між Мушаррафом і тодішнім прем'єром Шарифом стали дуже напруженими. Дипломатичні кроки прем'єра Мушарраф його товариші по службі і прихильники розцінювали як капітулянтські. До того ж, Шариф не дуже прагнув забезпечити політичне прикриття військовим і заявив, що ті діяли за власною ініціативою. Відступ пакистанців виявився кровопролитним і посилив ворожість між генералитетом і прем'єр-міністром.

Незабаром Шариф запідозрив, що Мушарраф планував захопити владу, і вирішив випередити генерала. Коли Мушарраф повертався із зарубіжної поїздки, прем'єр оголосив про відставку командувача і заборонив його літаку сідати в Пакистані. Реакція військових виявилася швидкою — керівництво збройних сил виступило проти прем'єра. Літак Мушаррафа благополучно приземлився, і 12 жовтня 1999 року генерал очолив безкровний переворот проти уряду Шарифа, а потім сам очолив керівництво країною.

У 2002 році в Пакистані пройшли парламентські вибори, але Мушарраф залишив за собою пости президента, головнокомандувача і право відправляти у відставку уряд і розпускати парламент.

За період з 2003 по 2005 пережив три спроби замаху на його життя. Ще 14 замахам запобігли, за даними пакистанських спецслужб. Найгучнішими стали замахи 14 грудня і 25 грудня 2003.

14 грудня 2003 кортеж президента проїздив по мосту в околицях міста Равалпінді. Під мостом було закладено п'ять вибухових пристроїв, але завдяки спеціальній апаратурі, що приглушує радіосигнали, вони спрацювали вже після того, як кортеж перетнув міст.

25 грудня 2003 президентський кортеж, що їхав в Равалпінді, атакували дві вантажівки, начинені вибухівкою. Автомобіль смертника спочатку задавив на смерть поліцейського констебля, а потім зумів зачепити автомашину кортежу президента, в якій їхав шеф армійської розвідки Пакистану генерал-лейтенант Надім Тадж. Друга автомашина, керована іншим терористом, також вибухла, проте конвой Мушаррафа не постраждав: загинуло 14 випадкових перехожих, ще сорок чоловік травмовано. Слідство у цій справі йшло в умовах глибокої секретності — і точне число заарештованих офіційно не оголошене досі. Спочатку президент звинуватив в замаху ісламістську терористичну організацію «Аль-Каїда», але в ході розслідування пакистанські власті встановили, що замахи організували дві незалежні групи, в які входили армійські офіцери нижчої ланки та ісламські екстремісти. Людей, затриманих у рамках розслідування справи про два замахи, судили два різних військових трибунали: організаторів замахів восені 2005 року засуджено до страти через повішення і довічного ув'язнення.

У 2007 році в Пакистані визріла політична криза через те, що Мушарраф оголосив про відставку верховного судді Іфтіхара Чаудхрі і ще 60 суддів, щоб гарантувати собі переобрання на посаду президента. Після цього по країні прокотилася хвиля масових демонстрацій, які нерідко переростали в зіткнення з поліцією. Відставка Чаудхрі, на думку супротивників Мушаррафа, носила політичний характер. Політична боротьба в країні зробилася жорсткішою, коли в неї вступили голова опозиційної партії Беназір Бхутто і колишній прем'єр Пакистану Наваз Шариф, що повернувся на батьківщину.

У листопаді 2007 року Мушарраф склав президентську присягу на новий п'ятирічний термін і став цивільним президентом Пакистану, пішовши у відставку з посади головкому армії і передавши повноваження командувача генералові Ашфаку Кіані.

На парламентських виборах 2008 року перемогли опозиційні до Мушаррафа партії. Під наростаючим тиском 18 серпня 2008 року Первез Мушарраф, якому парламент країни загрожував імпічментом, виступив з телезверненням до нації і заявив про свій намір піти у відставку, відкинувши пред'явлені йому звинувачення. Тільки добровільний відхід гарантував президентові Пакистану імунітет.