Перебийніс Петро Мусійович

Автор збірок поезій:

• «Червоний акорд» (1971)
• «Високі райдуги» (1973)
• «Передчуття дороги» (1975)
• «Ранкові сурми» (1976)
• «Гроно вогню» (1977)
• «Червоний колір» (1977)
• «Небо твоє і земля» (1979)
• «Майдан революції» (1980)
• «Світловий рік» (1982)
• «Третя спроба» (1983)
• «Калиновый костер» (1984)
• «Пісня пам'яті» (1984)
• «Присягаю Дніпром!» (1985)
• «Срібне весілля» (1986)
• «Дар Вітчизни» (1987)
• «Точний час» (1990)
• «На світанку роси» (1996)
• «Княжа Лука» (1999)
• «Чотири вежі» (у двох томах, 2004)
• «Калинова пісня» (2004, співавтор з М.Сафоновим)
• «Пшеничний годинник» (2005)
• «Музыка грозы» (2007). Авторизований переклад російською — Володимир Родіонов
• «Цивілізація дерев» (2011). Бібліотека Шевченківського комітету
• «Тінь янгола» (2012)
• «Іменини року» (2018)

Автор п'єси «Коридор, або Червоний морок» (1995). Видано окремою книжкою під назвою «Коридор» (2009).

У передмові до нижки «Цивілізація дерев» Дмитро Павличко подає упіверсальну характеристику таланту поета: « Погляд з вічності властивий не кожному поетові. Але Перебийніс саме таким поглядом обдарований від природи. Думаю, він це відчув ще на початку своєї творчої дороги, освоївся з небесною здатністю свого ока і це зробило його поетом. Поет відчув себе частиною свого роду, в якому він «праправнук і прапрадід водночас»... Петро Перебийніс належить до тих, хто мав достатньо життєвої сили, щоб чинити опір духовній смерті, яка загрожувала не тільки йому, а нашому народові. І, власне, його поезія, незважаючи на свій мінорний лад, сприймається як літописання окремої людської душі і душі національної, страждань, спричирнених не тільки чужою окупацією Вітчизни, а й неволею визволених рабів, яким не потрібно ні свободи, ні мови, ні історії України, а тільки її багатства та слухняності.Читаю Петра Перебийноса. Це — Поет».

У статті «Мойсеєва криниця — криниця для Мойсея» Іван Драч писав: «Перебийноса знаю ціле життя. Вражав і вражає своєю цільністю, цілеспрямованістю, організованістю. Спершу думав так написати, і вже був написав, — Петро схожий на підбитого птаха. А згодом роздумав. І написав би так: «Петро схожий на птаха, якого намагалися підбити, але який вижив, і не здався, і живе».

У передмові до дилогії «Чотири вежі» Михайло Слабошпицький визначає найприкметніші ознаки Перебийносової поезії: «Домежний лаконізм (іноді навіть здається, що він сповідує естетику й поетику літературного мінімалізму), світлий мінор і та ненав'язлива сумна іронія, що більше характерна для стоїків, які вже не чекають від життя великої радості, однак і не заламують у відчаї руки… Поет говорить гідно. Спокійно. Стримано. Стисло…»

Член Національної спілки журналістів України (з 1962 року), Національної спілки письменників України (з 1973 року).

• Заслужений журналіст України (6 червня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток української журналістики, високу професійну майстерність.
• Заслужений діяч мистецтв України (2004).
• Лауреат премій:
  • імені Миколи Островського (1979),
  • «Благовіст» (1997),
  • імені братів Богдана і Лева Лепких (1998),
  • імені Володимира Свідзінського (2003),
  • імені Олекси Гірника (2005),
  • імені Дмитра Нитченка (2006),
  • Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2007),
  • Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку (2005),
  • Міжнародного фестивалю сучасної української пісні «Пісенний вернісаж» (1995, у співавторстві з Олександром Білашем),
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка (2008) — за збірку поезій «Пшеничний годинник»,
  • Літературна премія імені Анатолія Бортняка (2014).
  • Всеукраїнська літературно-мистецька премія УФК "Шануймо рідне..." імені Данила Бакуменка (2018).
• Відмінник освіти України (1998).
• Медаль «За трудову доблесть» (1986).
• Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1987).
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2004).
• Орден Святого Миколая Чудотворця (2006).
• Орден святих Кирила і Мефодія (2007).
• Почесна відзнака "Георгія Переможця" ІІ ступеню (2018).
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України [1].
• Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2019).[2]

• Письменники Радянської України: бібліографічний довідник. / Упоряд.: О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 267.
• Письменники України: довідник. / Упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С. 229.

• Перебийніс Петро Мойсейович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 39.
• Поезії Петра Перебийноса
• Політична Україна сьогодні
• Олександр Горобець Великий поет непереквітного переджнив'я