Перша радянська антарктична експедиція

Пе́рша радя́нська ко́мплексна антаркти́чна експеди́ція (І КАЕ) — комплексна експедиція Арктичного і антарктичного науково-дослідного інституту Академії наук СРСР, яка була здійснена у 19551957 роках.

Поштові марки СРСР, випущені на честь І РАЕ.

За висловлюванням радянського вченого Андрія Капиці

«Перша експедиція була рекогносцирувальною. Від неї вимагалося: закріпитися в Антарктиді, розпочати роботи та підготувати для наступних експедицій базу штурму внутрішньоконтинентальних районів, про які ми не мали майже ніякого уявлення».

Організація і склад

13 липня 1955 року Рада Міністрів СРСР, у зв'язку з підготовкою та проведенням Міжнародного геофізичного року (МГР), видала постанову про організацію Комплексної антарктичної експедиції (КАЕ) Академії наук СРСР. Основними її завданнями були організація головної бази на узбережжі Антарктиди і вибір місця для внутрішньоматерикових науково-дослідних станцій.

КАЕ АН СРСР складалася з двох частин: континентальної і морської. Всього в експедиції (включно з екіпажами суден) брало участь 425 осіб, з них на зимівлю залишилося 92 людини, сезонний склад включав 83 людини, морська частина експедиції — 48 осіб, екіпажі суден — 202 людини.

Загальне керівництво експедицією здійснював доктор географічних наук Михайло Сомов, він же керував материковою частиною. Заступником начальника експедиції з наукової роботи був доктор географічних наук Володимир Корт, який одночасно керував морською частиною експедиції.

Флагманом антарктичної експедиції став дизель-електрохід «Об», який був спеціально переобладнаний під експедиційне судно. Капітаном флагманського судна експедиції і одночасно виконуючим обов'язки заступника начальника І РКАЕ з морських операцій був призначений Іван Ман.

Авіаційний загін експедиції, що складався з двох гелікоптерів Н-86, літаків Ан-2, Лі-2 та Іл-12, очолив полярний льотчик Іван Черевичний.

Шлях до Антарктиди

Увечері 30 листопада 1955 року з Калінінградського порту вийшов дизель-електрохід «Об». До берегів Антарктиди судно підійшло 5 січня 1956 року, пройшовши крізь вузький прохід між айсбергами в бухту Фарр моря Дейвіса. В точці з координатами 66°28' пд. ш. і 94°43'сх. д. «Об» підійшла до припаю, який окаймляв берег. Дещо західніше було вибране місце для вивантаження експедиції, яке отримало назву «Берег Правди».

14 грудня 1955 року з Калінінграда вийшов дизель-електрохід «Лена» (капітан — Олександр Вєтров), який прибув до Антарктиди 20 січня 1956 року.

15 грудня 1955 року з порту Риги вийшло судно забезпечення «Рефрижератор № 7» (капітан — Михайло Циганков), яке прибуло 8 лютого 1956 року.

В Антарктиді

5 січня 1956 року представники СРСР вперше висадилися на антарктичний материк. Це була група членів експедиції на чолі з професорами Олександром Гусєвим і Петром Шумським.

13 лютого 1956 року був піднятий Державний прапор СРСР і відбулося відкриття першої бази радянських експедицій в Антарктиді обсерваторії «Мирний» (свою назву полярне селище отримало на честь одного з вітрильних шлюпів першої російської антарктичної експедиції Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарєва).

На зимівлю залишилося 92 людини, які розмістилися в декількох будиночках.

За відносно короткий термін у «Мирному» були споруджені не лише житлові будинки, розраховані на забезпечення усім необхідним учасників експедиції, що залишались на зимівлю, але і спеціальний магнітний, сейсмічний і аерологічний павільйони, геофізична, геологічна, гляціологічна, аерофотограметрична, аерологічна, гравіметрична та інші лабораторії, радіостанція, яка підтримувала прямий зв'язок з Москвою.

2 квітня 1956 року з «Мирного» на снігових тракторах «Харьковчанка», які збиралися на Харківському заводі важкого машинобудування ім. Малишева вийшла спеціальна наукова група в кількості 7 чоловік, яка просунулася в глибинні райони континенту на 375 км до місця, яке до того часу не відвідувала людина. Здійснивши до 4 травня перехід у незвичних і винятково важких умовах, 8 травня учасники поїзду почали будівництво внутрішньоматерикової дослідної станції у точці з координатами 69° 44' пд. ш. і 95° 30' сх. д.. 27 травня 1956 року відбулося урочисте відкриття першої внутрішньоконтинентальної станції «Піонерська». Першою жертвою експедиції став українець Віктор Хмара з Полтавщини, який трагічно загинув під час першої радянської висадки у Антарктиді.

Незабаром було вирішено створити і третю антарктичну станцію «Оазис», не передбачену планами МГР. Місцем будівництва обраний район оази Бангера, де майже відсутній сніговий покрив. Відкриття відбулося 15 жовтня 1956 року, висадка здійснена літаками.

Поштова марка СРСР з нагоди 10-річчя Першої РАЕ.

Зворотній шлях

Здійснивши доставку полярників, завершивши розвантаження і виконавши низку завдань в експедиційному плаванні, кораблі першої КАЕ залишили Антарктику. 29 лютого 1956 р. д/е «Об» покинув рейд «Мирного» і відправився у свій перший океанографічний рейс вздовж берегів континенту. 17 березня вирушив у зворотнє плавання д/е «Лена». Тим часом «Об», прийнявши вантажі в Новій Зеландії та Австралії, на початку травня 1956 року знов повернулася в Антарктику. Мета — прийом останньої пошти зимівників. Коли «Об» наблизилася до «Мирного» на 200 км, 13 травня літак Лі-2 з «Мирного» скинув на судно мішок з листами. 8 червня «Лена», а 8 липня — «Об» прибули в Ленінград.

Література

  • Черевичный И. И. «В небе Антарктиды». — М.: ЖИА «ЖАГ-ВМ», 2000. (ISBN 5-85868-092-5)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.