Перший Ватиканський собор

Пе́рший Ватика́нський собо́р (лат. Concilium Vaticanum Primum) — за прийнятою в Римо-католицькій церкві лічбою 20-й Вселенський собор. Був скликаний 29 червня 1868 року буллою папи Пія ІХ Aeterni Patris. Перша сесія почалася в базиліці Святого Петра 8 грудня 1869 року, її відвідали близько 800 старших церковних діячів. Собор перервав свою роботу 1 вересня 1870 року з початком Франко-прусської війни, в результаті якої війська Італійського королівства захопили Рим. Більше собор не відновлював свою роботу.

Перший Ватиканський собор

На соборі було прийнято дві догматичні конституції:

1. Dei Filius викладала католицьку позицію щодо Бога як Творця всіх речей, щодо природного пізнання Бога людиною, надприродного Одкровення, віри та довіри і про ставлення віри та розуму.
2. Pastor aeternus проголошувала позицію з ряду тем: примат апостола Петра, Папа Римський як наступник Петра, вселенська юрисдикція Римського єпископа, Догмат про непомильність Папи (лат. infallibilitas). Конституція є найповнішим офіційним викладом позиції Католицької Церкви щодо папської влади.

Часткова перемога ультрамонтанської точки зору була значною мірою зумовлена ​​запеклою боротьбою папства за збереження своєї світської влади перед натиском військ Віктора Еммануїла, що в 1871 році запанував у Римі.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.