Петаліт

Петаліт (рос. петалит; англ. petalite; нім. Petalit m) мінерал, алюмосилікат літію каркасної будови.

Петаліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула LiAl(Si₄O₁₀)
Nickel-Strunz 10 9.EF.05
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь листок[2]
Типова місцевість Utöd[2]
 Петаліт у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула: Li[AlSi4O10]. Містить (%): Li2O — 4,9; Al2O3 — 16,7; SiO2 — 78,4. Типовий для літієвих пегматитів. Домішки практично відсутні.

Сингонія моноклінна. Утворює в пегматитах великі (до 30 — 40 см, іноді до перших м) блоки або ізометричні зерна в складі дрібнозернистих кварц-мікроклін-петалітових агрегатів.

Спайність досконала по (001).

Густина 2,4-2,5.

Твердість 6,0-6,75.

Колір білий з відтінками.

Блиск скляний. Крихкий. Фосфоресціює.

Типовий мінерал рідкісно-металічних гранітних пегматитів, де часто асоціює зі сподуменом і ін. літієвими мінералами. Цінна сировина для кераміки.

У родов. Бікіта (Зімбабве) є літієвою рудою. Інші знахідки: о. Ельба (Італія), Варутреск (Швеція), Манітоба (Канада), Казахстан, РФ.

Від грецьк. «петальон» — пелюстка, листок (J.B.d'Andrada, 1800).

Синоніми: касторит.

Відкриття літію

Аналізуючи петаліт у 1817 році Йоганн Арфведсон відкриває хімічний елемент літій у формі сполуки.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Петаліт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Петаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.