Петриченко Василь Флорович

Народився 9 вересня 1956 року в місті Умань, Черкаської області. У 1963 році розпочав навчання у восьмирічній школі села Гродзеве (Уманський район).

З 1971 по 1975 рік навчався у Городищенському радгоспі-технікумі і здобув спеціальність агронома-плодоовочівника.

З березня 1975 р. працює агрономом-плодоовочівником у колгоспі ім. Жданова Уманського району. 1975-1977 рр. — роки служби в Радянській армії.

З грудня 1977 року — слухач, а з 1978 по січень 1983 року — студент агрономічного факультету Уманського сільськогосподарського інституту.

З 1983 по 1985 р. працює головним агрономом колгоспу «Червона Зірка» села Конельська Попівка, Жашківського району Черкаської області.

З 1985 р. — в Інституті кормів УААН. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора Інституту кормів УААН.

У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Формування врожаю і продуктивність сої на насіння, при вапнуванні, внесенні мінеральних добрив та інокуляції в умовах центрального Лісостепу УРСР», а у 1995 році — докторську дисертацію на тему: «Наукове обґрунтування агротехнічних заходів підвищення урожайності та якості насіння сої в Лісостепу Україн»и за спеціальністю 06.01.09 — рослинництво.

У 1997 році Василю Петриченку присвоєно вчене звання професор, а у 2004 р. — почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

З вересня 1998 по грудень 2002 року працював проректором з наукової роботи у Вінницькому державному аграрному університеті.

З січня 2003 по березень 2011 року — директор Інституту кормів НААН.

З березня 2011 по квітень 2013 року — перший віце-президент НААН.

З квітня 2013 року по серпень 2014 — президент НААН[1].

Василь Петриченко підготував трьох докторів і 20 кандидатів наук за спеціальностями 06.01.12 — кормовиробництво і луківництво та 06.01.09 — рослинництво.

У 2007 році Василя Петриченка обрано членом-кореспондентом УААН за напрямом кормовиробництво, а у 2010 р. — дійсним членом (академіком) НААН за напрямом кормовиробництво і луківництво.

Він є автором 433 наукових праць, у тому числі 28 книг і навчальних посібників, має 82 авторських свідоцтва та патенти на винаходи України й Росії. У 2009 році його обрано членом Оргкомітету Європейської федерації луківників[2].