Петро Овад

Народився в с. Камениця (Боснія і Герцеговина). Закінчив класичну гімназію в духовній семінарії (1962) та теологічний факультет Загребського університету (1969). У грудні 1969 був висвячений на греко-католицького священика в церкві св. Анни в Липовлянах (Хорватія).

Душпастирську службу провадив у Жумберку (Хорватія), Руському Керестурі та Крущичу (Сербія та Чорногорія), Лішні (Боснія і Герцеговина). 1981 року став парохом у парафії Святого Преображення у Прняворі — першій колонії українців у Боснії. У цій парафії керував будівництвом церков у Долішніх Сердовицях, Расавці, Брдянах, Дервенті. Для цього їздив до США та Канади, де проповідував і збирав кошти на побудову церков. Також провадив місійні проповіді в Австрії. 1988 разом із сестрами-василіянками освятив у Прняворі духовний центр «Василіянум», до якого згодом було прийнято на оздоровлення велику групу дітей з України.

Значним є його внесок в урочисте відзначення 1990 в Прняворі 100-літнього ювілею переселення українців з Галичини до Боснії, а також 1000-ліття хрещення Русі-України. З початком війни на Балканах невтомно та відважно дбав про допомогу й захист українців, організовував поїздки українських дітей з Боснії до України. Відновив діяльність Товариства ім. Т.Шевченка в Прняворі, заснував Українську асоціацію творчої інтелігенції «Світ культури».

Помер у м. Прнявор (Боснія і Герцеговина).

• Орден «За заслуги» 3-го ст. (1997),
• Диплом Української всесвітньої координаційної ради,
• Грамота признання Європейського конгресу українців,
• Почесний громадянин м. Жидачів.

• Винниченко І. І. Овад Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• In memoram о. Петро Овад // Європейський Конґрес Українців