Печера «Озерна»
Пече́ра Озе́рна (інші назви — Голубі озера, Попова Яма) — гіпсова печера, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована в межах Чортківського району Тернопільської області, біля села Стрілківці.
Озерна  | |
|---|---|
| Озерна | |
 | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Гірські породи | гіпс |
| Довжина | 140 043 м |
| Дослідження | |
| Рік відкриття | 1940-ві |
| Відвідування | |
| Освітлення | відсутнє |
| Розташування | |
| Країна | Україна |
| Регіон |
Тернопільська область, Борщівський район |
| Місцевість | на південний захід від села Стрілківці |
| Карти розташування | |
 
| |
 Печера «Озерна» у Вікісховищі | |
Сумарна довжина досліджених ходів — 140 км (станом на 2009 рік — 128 км).
Опис і районування
Озерну відкрили місцеві жителі в 1940-х рр. Вхід до печери розташований за 1 км від південно-західної околиці Стрілківців, на дні великої карстової лійки завглибшки 18 м, який на 30-метровій глибині переходить у вузький замулений хід. Щоб потрапити в лабіринти печери, перші 15—20 м треба проповзти по мокрій глині, далі починаються сухі та просторі коридори. Вхідна зала — галерея завдовжки близько 100 м, завширшки 15 м, висота сягає 4 м. Ця печера — єдина на Поділлі, що має підземні озера. В печері багато обвальних нагромаджень. На стінах часто трапляються скупчення вторинного гіпсу.
Її понад 130-кілометровий лабіринт вабить особливою красою, про що говорить назви залів, як-от: зал Сонця, Кристал, Зимова казка, Сьоме небо, Альпи, Мансарда, Циклоп, Алігатор, Сороконіжка, Мінотавра, Цікавий, Мегери, Хід чорних тюльпанів; галереї — Велетнів, Нептуна, Чумацький шлях, Рубікон, Великі білі галереї, Газовий та Готичний комин, озеро Неждане і Капітана Немо; райони — Загублений світ, Срібних голок, Перехідний, Морія.
Складається враження, що все навколо покрити інеєм, світло малює в уяві фантастичні образи. В дальніх районах знайти зручну для проходу стежку стає тяжче — тут великі нагромадження кам'яних брил, хаотично розташованих кам'яних фігур. У Жовтневому районі величезні, незвичної краси зали.
Періодично печера затоплюється. Тоді більшість широких проходів, залів, галерей перетворюються у плесо озер, які можна подолати лише в надувних човнах, а в окремі райони взагалі не проникнути без акваланга. Свого часу був випадково відкритий новий район, у якому спелеологи знайшли сотні фрагментів кісток різних тварин.
Див. також
Література
- Дублянский В. Н. Еще раз о генезисе гипсовых пещер Подолии // Геоморфология. — 2000. — Вип.1. — С. 27-28.
- Дублянский В. Н. Карстовые пещеры среднего Приднестровья // Материалы совещания Географической секции МОИП, объединенного с IV пленумом Междуведомственной карстовой комиссии. — 1966. — С. 99-109.
- Дублянский В. Н., Ломаев А. А. Карстовые пещеры Украины / В. Н. Дублянский, А. А. Ломаев. — Київ, 1980. — 180 с.
- Зимельс Ю. Л. Пещера Озерная становится длиннее // Свет. — 1992. — Вип. 3. — С. 11-11.
- Зимельс Ю. Л. Пещера Озерная. 128 километров под землей: навч. посібник / Ю. Л. Зимельс. — Тернопіль, 2009. — 240 с.
- Зимельс Ю. Л. 50 лет Тернопольской спелеологии // Свет. — 2010. — Вип. 36. — С. 56-59.
- Кадастр пещер Украины: методические материалы и перечень / А. Б. Климчук, Г. Н. Амеличев, В. Н. Андраш [та ін.] — Симферополь, 2008. — 75 с.
- Ломаев А. А. Геология карста Волыно-Подолии / А. А. Ломаев. — Київ, 1979. — 130 с.
Посилання
- Реєстр природно-заповідного фонду Борщівського району[недоступне посилання з квітня 2019] // Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА.