Печора (річка)

Бере початок на Північному Уралі біля гори Койп, в південно-східній частині Республіки Комі, і тече спершу переважно на південний захід. Від джерела до гирла річки Уньї Печора має гірський характер. У селища Якша (після впадіння річки Волостниця) повертає на північ і тече по Печорський низовині до Усть-Уси. Після гирла річки Уси повертає на захід, утворюючи широке коліно з двома великими закрутами. Ширина річища тут сягає 2 км, у долині з'являються обширні заплавні луки. У районі Усть-Цильми (після впадіння річок Піжми і Цильми) Печора знову повертає на північ, на цій ділянці її широка заплава порізана численними протоками («шарами») і старицями.

Приблизно за 130 км від гирла Печора ділиться на два рукави — східний (Велика Печора) і західний (Мала Печора). Нижче, в районі Нар'ян-Мару, річка утворює дельту шириною близько 45 км і площею близько 2 900 км² та впадає в Печорську губу (Печорського моря). Середня величина припливу дорівнює 0,62 м. Припливи поширюються вгору за течією на 190 км.

Постійне судноплавство можливе до Троїцько-Печорська, навесні і восени — до Усть-Уньї. Морські судна підіймаються вгору річкою до Нар'ян-Мару (110 км від гирла).

Живлення змішане, переважно снігове. Повінь починається в кінці квітня — початку травня, максимум — в середині травня. Влітку і зимою — межень. Літня межень — з середини липня по серпень, часто уривається дощовими паводками. Середня витрата води у верхній течії на гідрологічному посту Якша становить 148 м³/с, поблизу села Оксіно (141 км від гирла) — 4 379 м³/с. Більша частина річкового стоку (54 %) проходить під час весняної повені. Замерзає в кінці жовтня; скресання відбувається з верхів'їв і супроводжується заторами льоду. Максимальна товщина льоду у верхів'ях річки становить 86 см, а в її нижній течії — 139 см. Річка щорічно виносить у море 85 мільйонів тонн алювію.

Середньомісячні витрати води в річці (м³/с) в районі села Оксіно (141 км від гирла) з 1916 по 1945 і 1980 по 1998 роки:[1]

Найважливіші пристані на Печорі — Нар'ян-Мар, Усть-Цильма, Печора.

Інші населені пункти — Усть-Унья, Комсомольськ-на-Печорі, Усть-Ілич, Троїцько-Печорськ, Покча, Вуктил, Усть-Лижа, Усть-Уса, Няшабож, Щельяюр, Хабариха, Крестовка, Йорміца, Акись, Брикаланськ та ін.

• Розвинене рибальство (сьомга, сиг, ряпушка)
• У басейні Печори є родовища кам'яного вугілля, нафти і газа (Лаявозьке і Кумжинське родовища).

До споруди залізниці в Печору 1940 року для транспортування вантажів з басейну Ками в басейн Печори використовувалися притоки цих річок і волоки на вододілі (маршрут Чердинь — Якша)[2]. Існували проєкти будівництва судноплавного каналу по цьому маршруту.

У 1960—1980-х роках проєкт Печорського-Камського каналу широко обговорювалося, але на цей раз не як транспортний проєкт, а як проєкт перекидання частини вод Печори в Каму, і далі в Каспійське море, який був частиною грандіозного плану повороту північних річок. Однак ніяких будівельних робіт на маршруті запропонованого каналу не проводилося, крім потрійного ядерного вибуху 1971 року, в ході якого був виритий котлован довжиною понад 600 метрів[3].

• 
  Вид на Печору
• 
  Біла ніч на Печорі
• 
  Річка Печора біля однойменного міста
• 
  Буксир на Печорі
• 
  Катер «Шапкина» сполученням Вуктил-Печора біля пристані Усть-Щугор.
• 
  Печора в Заполярному районі Ненецького автономного округу
• 
  Морський порт міста Печора взимку

• Найдовші річки Росії

• Річка Печора // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Печора в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
• Pechora River (river, Russia) / «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Печора / Научно-популярная энциклопедия «Вода России» (рос.)