Печінка Любов Євгенівна

Народилася в родині Башняк Євгена Михайловича та Стефанії Василівни.

У 1970 році пішла до школи, яку закінчила у 1980 році.

Після закінчення школи два роки працювала розмальовником Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас. У 1982 році поступила до Київського технологічного інституту харчових виробництв, який закінчила у 1987 році. За фахом працювала близько 14 років. З вересня 1999 року до грудня 2002 року працювала викладачем Гусятинського технікуму ТДТУ ім. Івана Пулюя. З грудня 2002 року до квітня 2017 року працювала в Гусятинському управлінні Пенсійного фонду України завідувачем сектору персоналу та організаційно-інформаційної роботи.

Живе з сім'єю (чоловік і дві доньки) у містечку Гусятині.

Друкувалася у газеті «Вісник Надзбруччя», «Кримська світлиця», журналі «Дніпро», журналі «Чорнильна хвиля», спільних збірках «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» (2014), «Різдвяний карнавал поезій» (2014), «Відлуння Майдану» (2014), «Осінь у камуфляжі» (2014), «Воїнам світла» (2015) у альманасі літературного об'єднання при Тернопільській обласній Національної спілки письменників України організації «Подільська толока» (2014—2020), «Живи, Надіє» (2015), у літературних альманахах «Мати» (2015), «Сила почуттів» (2015), «Галицький меридіан» (2016), «Огні горять» (2017), «Понад усе нам — Україна» (2018), у літературно-мистецькому та науково-освітньому виданні «Німчич» (2017), у літературно-краєзнавчому альманасі «Поетична топоніміка 2» (2018).

Член Гусятинського районного літературного об'єднання «Медобори», учасниця фестивалів словено-української дружби «Берегиня» (м. Анкаран 2015) та латвійсько-української дружби «Балтійські зорі» (м. Рига 2015), Міжрегіонального фестивалю гумору та сатири «Грицева шкільна наука» (м. Копичинці 2016). Також друкувала свої твори на сайті «Поетичні Майстерні» та друкує в реальному часі на сайті «Клуб Поезії».  

У 2017 році у видавництві «Лілія» (м. Хмельницький) побачила світ перша поетична збірка «Крок назустріч». Наприкінці 2019 року у видавництві «Підручники і посібники» (м. Тернопіль) надрукована друга збірка віршів «На повні груди…»

Активна учасниця літературного об'єднання при Тернопільській обласній організації  Національної спілки письменників України, у засіданнях якого бере активну участь з 2013 року.

«Барвиста палітра поетеси приваблює читача лаконізмом, з якого б'є джерело любові, добра, людяності. Її письмо уособлює життєву сутність — найвищі моральні цінності. Вона у „Передвеликодніх роздумах“ ніби запитує: О, люди, жорстокість у вас,— Боже, збав!

Так легко когось посилати на страту…

Із трепетом у душі авторка закликає любити Творця, який зберіг невдячний люд од вічних мук і досі несе за нас важкий хрест. Добра та світла душа Патари розмірковує над етичними і гуманітарними проблемами, якими переповнений соціум, благаючи цінувати в людях вірність та доброту душі.

Визначальну роль у поезії Патари Бачіа відіграє інтелектуальний чинник, що переплітається з мудрістю Омара Хайяма — легендарного філософа, який мотивуючи людей, допомагав їм знайти сенс життя. Авторка теж надихає мудрістю, наголошуючи на швидкоплинності життя, умінні цінувати кожну мить і навіть важкі випробовування долі. А це потребує від читача праці — не одного вдумливого прочитання, що змушує аналізувати, узагальнювати, пірнути в таїну філософського шляхетного Слова і робити застережливі висновки: Упродовж життя вітриська дмуть, Хоч життя хороше все ж, мабуть.

І не страшно, якщо чорний хліб,–

Чорної душі страшніша суть.»

(Газета «Вільне життя» №7 від 29.01.2021,

Василина Вовчанська, Богдан Мельничук, м. Тернопіль)

"Книга Патари Бачіа вмістила більше сотні віршів, різних по формі й тематиці. Логіка, за якою вони згруповані у шість розділів, проста, очевидна, й у сприйнятті читача тексти ніби течуть/перетікають з кожного попереднього розділа в наступний. Пластика цих абсолютно сповідальних віршів— це плавна й зворушлива краса, що призначена для наших очей і вух. Авторка запрошує нас подумати про суб'єктивність оточуючих речей, нагадує про те, що слова не завжди мають універсальний сенс, і для кожного читача знайдуться свої несхожі значення. Завдяки цій тематичній плинності ми, відкриваючи книгу в різні дні чи навіть місяці, виявляємо, знаходимо у віршах нові, раніше не помічені акценти і настрої (до слова, так було зі мною, коли я, перечитавши збірку, надибала у текстах доволі гумору, не поміченого раніше), що сприймаються вельми органічно і додають змістові вертикального підтексту, тому що не виглядають штучно, плакатно, а достовірні й переконливі. Ось вірш «Любіть жінку»— яскравий приклад, коли легесенька іронія, захована в третьому, четвертому та сьомому рядках, нівелює пафос решти епітетів і вірш отримує багатовимірне звучання: «Любіть ЇЇ у свята і у будні, / Даруйте квіти, лагідні слова…/ Хай трішки ваші гаманці „підхуднуть“, / Щоб не „боліла в НЕЇ голова“ / Лиш уявіть на хвильку світ без НЕЇ — / Той невимовний, безпросвітний жах…/ То ж не лякайтесь пастки Гіменея, / Весь світ безмежний в жінки у очах!).»

• Любов Печінка (Патара Бачіа). Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 27 грудня 2021.

1. Газета «Вільне життя» № 70 від 03.09.2021, Тетяна Дігай, м. Тернопіль