Пивоваренко Андрій

Пивова́ренко Андрі́й (бл. кін. XIX ст. — † 21 листопада 1943 Рівне) — український військовий діяч, учасник Української революції 1917 - 1921. Інженер-технік, фахівець у галузі цурковаріння.

Пивоваренко Андрій
Народження бл. кін. XIX ст.
невідомо
Смерть 21 листопада 1943
Рівне
Поховання невідомо
Країна  УНР
Приналежність Армія УНР
Рід військ технічні війська
Роки служби 1917 - 1921
Звання бунчужний
Війни / битви Радянсько-українська війна
По відставці

працівник Бабинського цукрозаводу 1923 - 1925

директор Бабинського цукрозаводу 1941 - 1943
Діти Олександр Пивоваренко
Інше Проживав у селі Бабин з 1921 по листопад 1943 року

Біографія та спогади

Андрій Пивоваренко учасник Української революції 1917 — 1921 років. Пребував у рангу бунчужного технічних військ Армії УНР. Місце народження невідоме. Після 1920 року був інтернований польськими військами, згодом у жовтні 1923 року оселився разом із сином Олександром в селі Бабин. На той час Бугринська ґміна, Рівненського повіту, Волинського воєводства. Всього тут оселилося біля 100 осіб і проживали при Бабинському цукрозаводі. Син Олександр Андрійович Пивоваренко — хорунжий Генерального Штабу Армії УНР. У 1923 році запрацював Бабино-томахівський цукрозавод, який не працював з 1914 року через воєнні дії. Андрій Пивоваренко влаштувався туди на роботу й відомо, що працював до 1925 року.

Про його життя в період радянської окупації з 17 вересня 1939 року по червень 1941 року невідомо але очевидно, що зміг приховати свою біографію. З приходом у липні 1941 року німецької адміністрації він очолив цукроварню та став її директором. Після значного пошкодження заводу під час бомбардування та відступу Червоної Армії влітку 1941 року зумів відновити роботу цукрозаводу. Про це згадується в статті газеті "Волинь" від 1 вересня 1941 року: Наступна згадка в газеті "Волинь" від 20 листопада 1941 року про пожежу на цукрозаводі, що трапилася в липні 1941 року та Андрія Пивоваренка як директора та бувшого вояка армії УНР.[1] Був особисто знайомим і товаришував з українським письменником та журналістом Уласом Самчуком, який у своїх спогадах занотував зустріч з ним у лютому 1943 року. У листопаді 1943 року, очевидно після доносу, Андрій Пивоваренко був арештований у потязі спецзагоном СС та розстріляний 21 числа на залізничному вокзалі у Рівному. Про це також у спогадах Уласа Самчука. Місце поховання Андрія Пивоваренка невідоме. Також невідомою залишається доля його сина Олександра.[2]

Джерела та посилання

Примітки
  1. Газета "Волинь" №1. Від 1 вересня 1941 року. Ст. 3. "Справа Бабинської цукроварні" М. Гаврилів.
  2. Улас Самчук "На коні вороному" Торонто 1971 -1974. Ст. 131.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.