Пижмо жовтозільнолисте

Пижмо жовтозільнолисте[3], далматська ромашка як Pyrethrum cinerariifolium[4] (Tanacetum cinerariifolium) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), первинно ендемік адріатичного прибережжя, нині широко інтродукований і культивований.

Пижмо жовтозільнолисте
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Пижмо (Tanacetum)
Вид:
Пижмо жовтозільнолисте (T. cinerariifolium)
Біноміальна назва
Tanacetum cinerariifolium
(Trevir.) Sch.Bip., 1844[1]
Синоніми[2]

Chrysanthemum cinerariifolium (Trevir.) Vis.
Chrysanthemum rigidum Vis.
Chrysanthemum turreanum Vis.
Pyrethrum cinerariifolium Trevir.

Опис

Багаторічна трав'яниста ароматична рослина. Стебла заввишки 17–60 см, нерозгалужені або розгалужені від основи, запушені. Прикореневі листки 2-перисті, з листковою пластинкою яйцеподібною або еліптичною, 1.5–4 × 1–2 см, обидві поверхні сріблясто-сіруваті, запушені; первинні сегменти 3–5-парні; кінцеві сегменти лінійні або довгасто-яйцеподібні, краї цілі або мало зубчасті. Нижнє та середнє стеблове листя подібне, велике. Квіткові голови верхівкові, поодинокі або згуртовані по 3–10 у нещільному щитку. Променеві квіточки білуваті; трубчасті квіточки жовті. Сім'янки 2.5–3.5 мм[5][6].

Середовище проживання

Природний ареал виду вважається обмеженим східно-адріатичними прибережними горами й островами Хорватії; можливо природний ареал також включає Боснію й Герцоговину, Чорногорію, Албанію; зростає на кам'янистій місцевості та середземноморських сухих луках на висотах від 1200 до 2200 метрів; вид натуралізований, інтродукований чи культивований у різних частинах світу, насамперед на півдні Європи[2].

В Україні вид зростає на плантаціях лікарських рослин — у Лісостепу та Степу, Криму[4].

Використання

Квіткові бруньки містять шість монотерпенових ефірів, відомих як "піретрини", які вважаються найбезпечнішими інсектицидами. Відповідно до статті 16 (3) (c) Регламенту Європейського Союзу (ЄС) № 834/2007 про органічне виробництво та маркування органічних продуктів, використання екстрактів піретрину як засобів захисту рослин в органічному землеробстві дозволено. Вид культивують з 19 століття в межах місцевого ареалу, а з початку 20 століття культивують на понад 2000 га прибережних районів Адріатики в Далмації та на островах. Виробництво поширилося на Японію, Кенію та Індію. Нинішні райони виробництва включають Східну Африку (Кенія, Руанда та Танзанія), Тасманію, Китай та Папуа-Нову Гвінею. Висушені та мелені квіти традиційно використовуються в хорватському сільському господарстві як засіб проти бліх та вошей і спалюються для відлякування летких комах, таких як комарі. Його зазвичай не використовують у лікувальних цілях, але використовують у гомеопатії[2].

Галерея
  • Культивовані рослини в Японії
  • Квіткова голова
  • Плоди й насіння

Примітки
  1. Catalogue of Life. Процитовано 07.02.2021. (англ.)
  2. Khela S. (2014). Tanacetum cinerariifolium. The IUCN. Процитовано 07.02.2021. (англ.)
  3. Tanacetum cinerariifolium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 338.
  5. Tanacetum cinerariifolium in Flora of China / efloras.org (англ.)
  6. Tanacetum cinerariifolium in Pakistan / efloras.org (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.