Писаренко Павло Трохимович

Павло Трохимович Писаренко (нар. 10 жовтня 1921, Станіславівка пом. 7 грудня 1996, Віньківці) Герой Радянського Союзу [1], командир гармати танка Т-34-85, 1-го батальйону, 36-ї гвардійської Нижньодніпровської танкової бригади, 4-го гвардійського Сталінградського механізованого корпусу, 7-ї гвардійської армії, 2-го Українського фронту, гвардії сержант.

Павло Трохимович Писаренко
Народився 10 жовтня 1921(1921-10-10)
Станіславівка, Подільської губернії,
УСРР нині Віньковецький район Хмельницької області,  Україна
Помер 7 грудня 1996(1996-12-07) (75 років)
Віньківці
Національність українець
Діяльність громадський діяч
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання гвардії сержант
Партія член КПРС (1958)
член СПУ (1992)
Нагороди
   4983
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «За взяття Будапешта»

Біографія

Танк Т-34-85, на якому в останні роки війни воював Писаренко

Народився 10 жовтня 1921 року у селі Станіславівці, Подільської губернії, УСРР (нині Віньковецький район Хмельницької області, Україна) в родині селянина. Українець. Освіта початкова. Працював слюсарем на заводі у місті Миколаїв. Звідси у січні 1941 року був призваний на службу у Червону Армію. Служив стрільцем гармати в 47-й танковій дивізії 18-го механізованого корпусу Одеського військового округу.

Воює на фронтах Другої світової війни із червня 1941 року — стрілець гармати танка, стрільць-радист, командир гармати танка. Воював на Південному, Південно-Західному, Сталінградському, 4-му, 3-му і 2-му Українських фронтах. В боях одержав 5-ть поранень, в тому числі два важких (07.08.1941 і 18.02.1945).[1]

У важких боях 17 19 лютого 1945 року, командир гармати танка гвардії сержант Писаренко на правому березі річки Грон в районі населеного пункту Каменін (на північ від міста Штурово, Словаччина), не допустив прориву противника на переправу. Діючи із засідки, екіпаж знищив 8 танків, 5 бронетранспортерів і до 270 німецьких солдатів.[1]

За мужність і відвагу, проявлені в боях на берегах річки Грон гвардії сержантові Писаренку Павлу Трохимовичу, 28 квітня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Після війни, у 1946 році, Павло Трохимович демобілізувався і повернувся додому. Жив і працював у рідному селі Станиславівка трактористом. Згодом працював у селі Зіньків, у Зіньківському відділені «Сільгосптехніка». У селищі Віньківці працював шофером, диспетчером, начальником Віньковецької автобусної станції.[2] Після виходу на пенсію був активним громадським діячем.[3]

Помер Писаренко Павло Трохимович 7 грудня 1996 року. Похований у селищі Віньківці.

Нагороди

Павло Трохимович був нагороджений:

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.