Пишчевич Олександр Семенович

Син (народився вже в Російській імперії) Семена Пишчевича. Вступив на службу кадетом 1776. Володів німецькою та французькою мовами. Служив у кінноті (проти волі батька, який хотів бачити в ньому артилериста), але кар'єри не зробив (дослужився лише до майорського чину).

За прикладом батька склав опис власного життя («Жизнь Александра Пишчевича, им самим писанная»). Як і батьківський життєпис, твір складався із 3-х частин:

1. до 1787 — спомини про юнацьке навчання та початок служби (анексія Криму 1783 й служба на Кавказі);
2. до 1794 — перебування в Катеринославській армії, подальша служба на Кавказі та участь у російсько-турецькій війні 1787—1791;
3. до 1798 — служба в Нарвському карабінерному полку, перехід на цивільну службу із воцарінням імператора Павла І й відставка.

Мемуари містять багаті відомості про військові дії російської армії в Криму та на Кавказі, про окремі персоналії і в цілому про життя Новоросійського краю, змальовують побут місцевого дворянства (через конфлікти з батьком автор був доволі іронічно налаштований до «новосербського» середовища, себе Олександр Пишчевич трактував уже як «росіянина»).

Пишчевич є також автором низки інших творів з історії Південної України.

Батько — Симеон Пишчевич. Мати — Катерина Дмитрівна, з дому Хорват, племінниця Івана Хорвата, ініціатора створення Нової Сербії та Слов'яносербії.

Дружина — Марія Федорівна (?). Син — Платон.

Нащадок — Пищевич Семен Григорович.

19 лютого 2016, в рамках декомунізації в Україні в Олександрії один з провулків в історичній частині міста було названо «Родини Пищевичів»[1].

• Вирський Д. С. Пишчевич Олександр Семенович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.