Павло I
Павло́ I (рос. Павел І; 1 жовтня 1754 — 24 березня 1801) — російський імператор (1796—1801). Герцог гольштейнський (1762–1773) і граф ольденбурзький (1773). Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових (офіційно — Романових). Син російського імператора і гольштейнського герцога Петра III від російської імператриці Катерини II. Виховувався Микитою Паніним на ідеалах лицарства й аскетизму. Усунений від політично-державного життя матір'ю, яка незважаючи на повноліття сина відмовила йому в праві на російський престол; оселила його у Гатчині (1783), де він мав свій двір і невелике військо. Одружувався двічі: із гессенською принцесою Вільгельміною (Наталією) (1773—1776) та вюртемберзькою принцесою Софією-Доротеєю (Марією) (з 1776). Зійшов на трон після смерті ненависної матері. Запровадив суворі порядки при дворі й Санкт-Петербурзі: заборонив свята, феєрверки, танці; встановив комендантську годину і вимоги до одягу. Реформував військо за прусським зразком, боровся із корупцією в офіцерському корпусі. Обмежив дворянські права, гарантовані Катериною ІІ, відновив обов'язок дворянської служби на користь держави. У зовнішній політиці спирався на союз із Британією і Австрією, для стримування впливу революційної Франції, але згодом уклав альянс із Наполеоном (1800). Прихистив у Росії Мальтійський орден (1798). Санкціонував похід козаків до Британської Індії (1801). Завдав збитків британським інтересам у торгівлі на Балтиці. Збудував Михайлівський замок у столиці (1801). У середовищі дворян вважався тираном і деспотом за утиски і впровадження армійської дисципліни; опозиція поширювала чутки про його чухонське походження[1]. Був ексцентричною особою, страждав на неврастенію. Убитий своїми придворними під проводом військового губернатора столиці Палена, за мовчазної згоди власного сина і наступного царя Олександра І.
| Павло I | ||
 Павло I Володимир Боровиковський, 1796 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 6 (17) листопада 1796 — 12 (24) березня 1801 | ||
| Коронація: | 5 (16) квітня 1797 | |
| Попередник: | Катерина II | |
| Наступник: | Олександр І | |
| ||
| 29 листопада 1798 — 12 (24) березня 1801 | ||
| Попередник: | Фердинанд фон Гомпеш | |
| Наступник: | Олександр І | |
| ||
| 1 липня — 14 грудня 1773 | ||
| Попередник: | Кристіан VII | |
| Наступник: | Фрідріх-Август I | |
| Народження: |
20 вересня (1 жовтня) 1754 Санкт-Петербург | |
| Смерть: |
12 (24) березня 1801 (46 років) Санкт-Петербург | |
| Поховання: | Петропавлівський собор | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Релігія: | православ'я | |
| Рід: | Гольштейн-Готторп-Романови | |
| Батько: | Петро III | |
| Мати: | Катерина II | |
| Шлюб: | Наталія Олексіївна (велика княгиня) і Марія Федорівна | |
| Діти: | Олександр, Микола, Костянтин | |
| Автограф: |  | |
| Монограма: | Файл:- | |
| Нагороди: |             | |
Імена
Біографія
Внутрішня політика
У внутрішній політиці Павло I сприяв поширенню поміщицького землеволодіння (дворянам було роздано близько 600 тис. державних селян, з них до 150 тис. в Україні); роздавав дворянам і урядовцям землі на Півдні України (на 1800 — близько 8 млн десятин); у грудні 1796 видав указ про закріпачення селян Півдня України, Дону і Приазов'я, одночасно указом про триденну панщину (1796) Павло I мав намір регламентувати повинності селян. Павло I, будучи противником політичних заходів Катерини II, скасував розпочаті нею перетворення (зокрема, в 1796 ліквідував намісництва, знову запровадив поділ на губернії), частково відновив судову систему, що існувала в 1760-70-х рр. (в Україні було поновлено діяльність Генерального земського і підкоморського суду; 1796). Страх російського уряду перед впливом ідей Великої Французької революції примусив Павла I ввести сувору цензуру, закрити приватні друкарні (1797), заборонити ввіз іноземної літератури (1800). Разом з тим Павлом І видано указ що забороняє побудову церков «в малороссійском вкусе», себто в українському стилі (1801). Армія була реформована за прусським зразком.
Українське питання
Павло I продовжував традиційну для московського центру колоніальну національну політику щодо неросійських народів імперії.
Українські прихильники автономії сподівалися, з приходом до влади Павла І, на послаблення централістської політики російської адміністрації (у ній значну роль відігравали урядовці українського походження — Олександр Безбородько, Дмитро Трощинський, Віктор Кочубей, брати Андрій та Іван Гудовичі та ін.) щодо України. Ходили навіть чутки про відновлення гетьманства на чолі з сином Павла I великим князем Костянтином і регентом А. Гудовичем. Однак, єдине, що було зроблено урядом Павла I, це поновлено підкоморський суд (1796) та застосування норм магдебурзького права.
Зовнішня політика
За Павла I Росія входила до так званої другої антифранцузької коаліції, вела воєнні дії проти республіканської Франції (Італійський та Швейцарський походи російської армії у 1799 під командуванням О. Суворова). Загострення суперечностей між Росією та її союзниками Англією та Австрією привели до розриву з Британською імперією (1800) та зближення Павла I з Наполеоном І Бонапартом.
Убивство
Незадоволення внутрішньою та зовнішньою політикою Павла I широких дворянських та військових кіл, його психологічна неврівноваженість і самодурство викликали ряд змов придворної аристократії — т. зв. «Смоленська змова» 1798 та гвардійська змова 1800-01, яка завершилася вбивством Павла I в ніч з 11(23) на 12(24).3.1801 у Михайлівському замку. Російський престол зайняв його син Олександр I.
Сім'я
- Батько: Петро III (за версією П. Долгорукова справжнім біологічним батьком був Сергій Салтиков, коханець Катерини ІІ[2])
- Матір: Катерина II
- Дружина: Наталя Олексіївна (Августа-Вільгельміна-Луїза Гессен-Дамштатська) (1755—1776) — перша дружина великого князя. Померла при пологах разом з дитиною (мертвонароджений спадкоємець).
- Дружина:Марія Федорівна (Доротея Вертимберзька) (1759—1828) — друга дружина імператора Павла, мати його 10 дітей.
- Діти:
- Олександр Павлович — імператор. Син Павла та Марії Федорівни.
- Костянтин Павлович — великий князь. Син Павла та Марії Федорівни.
- Микола Павлович — імператор після свого брата Олександра. Син Павла та Марії Федорівни.
- Михайло Павлович — великий князь. Наймолодший син Павла та Марії Федорівни.
- Олександра Павлівна — угорська палатина.
- Олена Павлівна — герцогиня Мекленбург-Шверинська.
- Марія Павлівна — велика герцогиня Веймарська
- Катерина Павлівна — королева Вюртембергу
- Ольга (померла в 3 роки)
- Анна Павлівна — королева Нідерландів.
Мав позашлюбного сина Семена від фрейліни Софії Ушакової та доньку Марфу від Любові Баргард[джерело?].
Галерея
Пам'ятник Павлу I в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї
Примітки
- Долгоруков, П. В. Петербургские очерки... 1992, С. 257, 460.
- Долгоруков, П. В. Петербургские очерки... 1992, С. 460.
- Бедный, бедный Павел
Бібліографія
- Шандра, В. С. Павло І Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 9. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Павло I // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Долгоруков, П. В. Петербургские очерки : Памфлеты эмигранта. 1860—1867. Москва: 1992.