Хорват Іван Самійлович

У травні 1751 р. Хорват звернувся до російського посла у Відні графа Бестужева-Рюміна з проханням прийняти в російське підданство кілька тисяч сербів. Імператриця Єлизавета Петрівна дала згоду і у січні 1752 р. з'явилась сенатська інструкція про поселення сербів у задніпрських місцях: від гирла р. Кагарлика до р. Турії, від останньої до гирла Кам'янки, потім на верхів'я р. Березівки і далі до Дніпра. Колоністам відводили ділянки землі, видавали кошти на придбання зброї, амуніції, заведення господарства. Так з'явились нові адміністративні формування — Нова Сербія та Слов'яносербія. Царський уряд вбачав у них своєрідну «буферну зону» між землями Нової Січі та вже російськими територіями. Офіційно ж говорилося про те, що серби будуть допомагати боронити кордони від татарських набігів.

За утиски військових поселенців і різні зловживання 1762 року Іван Хорват був позбавлений уря́ду і притягнений до суду й слідства. Звинувачення підтвердилися за всіма статтями. У доповіді слідчої комісії було 16 пунктів, серед яких головніші: розтрата казенних грошей, привласнення платні офіцерів та солдатів, незаконні побори, подача Сенату брехливих відомостей про число офіцерів та солдатів. У ході слідства у грудні 1763 року було проведено перепис всього населення Нової Сербії, в якій проживало 50 028 осіб. Сербів серед них було лише 1 857 осіб, або 3,7 %, й це усіх, включаючи не тільки військових, а й жінок, дітей та старих. Спеціальний суд, призначений імператрицею, постановив засудити Хорвата до смертної кари через повішення та конфіскації всього майна. Згодом, 5 серпня 1773 року все майно полковника було віддано під управління його дружини Магдаліни Іванівни та дітей.

За іменним Указом від 1 грудня 1764 року Катерина II замінила смертний вирок засланням до Вологди під воєводський нагляд. 3 грудня 1775 року Катерина повернула генерал-поручикові всі чини та дозволила повернутися до своїх маєтків. У 1776 році генерал-поручик Хорват повернувся до свого маєтку в Нижньому Салтові, де й жив до самої смерті у 1786 році.

• Бажова А.П. Политические и культурные отношения России с югославскими землями в XVIII в. — М., 1984. (рос.)
• Бажова А.П. Русско-югославские отношения во второй половине XVIII в. — М., 1982. (рос.)
• Ганул А.М. Адміністративні повноваження Івана Хорвата у Новій Сербії (1752–1762) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – Вип. 130. – К., 2016. – С. 18–23.
• Ганул А.М. Адміністративно-господарська діяльність генерала Івана Хорвата в Новій Сербії (1751–1786) [Текст] : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Ганул Антон Миколайович ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2018. – 249 c.
• Ганул А.М. Діяльність Івана Хорвата щодо гайдамацьких набігів на території Нової Сербії (1755–1761 рр.) // Дні науки історичного факультету (до 150-річчя з дня народження М. С. Грушевського). – К., 2016. – С. 333–337.
• Ганул А.М. До питання про заслання новосербського генерала Івана Хорвата до Вологди та слобожанський період його діяльності (1764–1786 рр.) // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. – К., 2015. – Вип. 47. – С. 34–39.
• Ганул А.М. Документи фондів Харківського намісницького та Чугуївського духовного правлінь (1786–1787 рр.) як джерело з датування смерті Івана Хорвата // Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інновації : матеріали II міжнародної наукової конференції. Частина II. – Суми, 2016. – С. 63–66.
• Ганул А.М. Майновий стан Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя, 2016. – Вип. 45. – С. 70–74.
• Ганул А.М. Матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві як джерело з дослідження діяльності Івана Хорвата на українських землях (1752–1786) // Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з дня народження Михайла Грушевського. – К., 2016. – С. 157–159.
• Ганул А.М. Походження сербського полковника Івана Хорвата та його діяльність до переселення на територію України // Шевченківська весна – 2015: історія. – К.: Логос, 2015. – С. 447–449.
• Ганул А.М. Церковна та освітня політика Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. – Т. 28. – К., 2014. – С. 143–153.
• Григорович В.И. Об участии сербов в наших общественных отношениях. — Одесса, 1876. (рос.)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Жахалова Н. Усівка за часів Нової Сербії
• Кирпичёнок А.И. Сербские поселения на Украине в середине XVIII века. — СПб: Нестор, 2007. (рос.)
• Костяшов Ю.В. Генерал Иван Хорват — сербский авантюрист на русской службе (вторая половина XVIII в.) // «Славяноведение». Институт славяноведения РАН. — № 2, 2012. — С. 34-41.
• Попов Н.А. Военные поселения сербов в Австрии и России // «Вестник Европы», 1870. — Т.3. — С. 584—614. (рос.)
• Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. — М., 1993–1994. — Кн. 12-23. (рос.)
• Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1730–1823. — Одесса, 1836. — Ч.1. (рос.)
• Степанова О. Серб по фамилии Хорват // «Украина-центр», 11.11.2014 (рос.)
• Хевролина В.М. Из истории создания и боевой деятельности сербских воинских формирований в России в первой половине XVIII в. / Jугославске земље и Русijа у XVIII веку. — Београд, 1986. (рос.)
• Хорват-Куртиц Иван(рос.)
• Церовић Љ. Јован Хорват — вођ прве сеобе срба у Руско царство // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. (серб.)
• Hanul A. The life of a serbian general Ivan Horvat from rise to fall (1722–1786) // Српске студиje. – Београд: Службени гласник, 2016. – Књ. 7. – С. 116–132. (англ.)

• Хорват-Куртич Іван Самійлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.294-296