Пйотр Адамчевський

Вивчав полоністику у Варшавському університеті[4] (закінчив у 1966 р., закінчення без магістратури). У 1964—1970 роках працював у щоденній газеті «Штандар Млодих», згодом репортером, заступником голови відділу, секретарем нічної редакції, у 1971—1975 роках — секретарем редакції тижневика «Куліса» (додаток до «Вечірнього експресу») з 1975 по кінець 1980 року працював на однійпосаді в тижневику «Культура». З 1971 по 1981 рік належав до ПОРП. У 1981 році став секретарем редакції тижневика «Політика», замінивши Даріуша Фікуса[5]. Залишив це видання із групою інших працівників незабаром після оголошення воєнного стану. У 1982 році деякий час працював інспектором у Національному театрі у Варшаві. Того ж року став секретарем редакції тижневика «Радар». Цю посаду обіймав до 1984 року, поки не повернувся до «Політики», де у 1986 році знову став секретарем редакції цього журналу[6]. У 90-х роках разом з Анджеєм Гарлицьким став кулінарним критиком журналу, очоливши рубрику «За столом». Також співпрацював над текстами, пов'язаними з приготуванням їжі з Кшиштофом Мрозевичем, Міхалом Радговським та своєю дружиною Барбарою Адамчевською. У наступні роки також долучився до радіостанції Tok FM, на якій вів програму «Кухні світу»[7] разом з Марціном Войцеховським, а потім — власне кулінарне шоу «Для апетиту. . . Адамчевський!»[8]. Виступав кулінарним експертом у програмах «Питання до сніданку», «Кава чи чай?», а також на станціях TVN та TV4.

Закінчив школу сомельє в Бордо[4]. Як репортер, подорожував по більшості континентів, збираючи матеріали з подорожей для своїх книг[9][10].

Був автором таких книг, як «Великий світ з кухні», «Мандрівний гурман», «Кулінарія для чоловіків», «Кривава історія смаків», «Рік на тарілці», «Велика книга напоїв та коктейлів». Співавтор десяти путівників по ресторанах у Варшаві та околицях під назвою «За столом»[11]. Разом з Мареком Кальбарчиком створив кулінарну книгу для сліпих під назвою «Смак на кінчиках пальців»[12][13]. У 2006—2016 роках регулярно проводив блог «Варися» (пол. Gotuj się), присвячений рецептам та кулінарним анекдотам, прочитаним книгам чи спогадам із подорожей[10].

У 1980 році знявся у драмі манер та психології «Без кохання» (пол. Bez miłości), за режисурою Барбари Сасс в ролі редактора соціального відділу тижневика «Культура і ми»[3].

У 1997 році був нагороджений Рицарським хрестом ордена Відродження Польщі[14].

Був одружений з Барбарою Адамчевською — журналісткою[6] та автором кулінарних книг[9]. У них була одна дитина — дочка Агата[15].

Помер у Варшаві 12 березня 2016 року[4]. 18 березня 2016 року в Похоронному домі на військовому кладовищі Повонзки відбулась похоронна церемонія, однак сам похорон відбувся на Брудновському цвинтарі[5].

• Blog Piotra Adamczewskiego.