Планетохід

Планетохі́д — це космічний апарат, призначений для пересування по поверхні іншої планети або небесного тіла. Деякі планетоходи були сконструйовані для переміщення членів екіпажу космічної експедиції; інші були дистанційно керованими, частково або повністю автономними роботами. Планетоходи доставляються на поверхню планети за допомогою спеціальних космічних кораблів — посадочних модулів.

Призначення

Всі планетоходи, які коли-небудь використовувалися в космосі були або дослідними, або транспортними. Теоретично можливо також використання планетоходів для проведення будівельних робіт, як пересувних ретрансляторів і пересувних притулків. Крім того, подібні планетохідам дистанційно керовані апарати можуть використовуватися на Землі для виконання роботи, небезпечної для людей — наприклад, при розмінуванні або в умовах високої радіоактивності. [1]

Переваги і недоліки
Марсохід «Соджонер» у складеному вигляді

Планетохіди володіють декількома перевагами перед нерухомими апаратами: вони обстежують велику територію, можуть вже в процесі роботи направлятися для дослідження об'єктів, які зацікавили вчених, здатні змінювати положення відносно Сонця, щоб ефективно використовувати сонячні батареї в зимовий період. Крім того, подібні апарати вносять внесок в розвиток систем дистанційного керування рухомими роботами.

Переваги перед орбітальними апаратами — це здатність проводити дослідження об'єктів розміром аж до мікроскопічного і виконувати експерименти. Недоліками в порівнянні з орбітальними апаратами є вища ймовірність невдачі місії, внаслідок складності посадки або інших проблем і обмеженість досліджуваної площі районом місця приземлення (який може бути заданий лише приблизно).

Надійність

Планетохід повинен мати стійкість до перевантажень, низьких і високих температур, тиску, пиловим забруднення, хімічної корозії, космічному випромінюванню, зберігаючи працездатність без ремонтних робіт протягом необхідного для виконання досліджень часу.

Компактність

Обсяг космічних кораблів обмежений, тому в конструкції планетоходов і при їх укладанні приділяється увага економії простору. Може складатися ходова частина планетохода, або апарат в цілому; також виконується кріплення апарату до корабля. Встановлюються засоби розгортання планетохода в робочий стан і відділення від посадкового модуля. Так, кріплення марсоходів «Спірит» і «Оппортьюніті» до їх посадковим модулям віддалялися за допомогою невеликих піротехнічних зарядів.

Дистанційне керування і автономність

Планетоходи (та інші апарати), що знаходяться на небесних тілах, значно віддалених від Землі, не можуть управлятися в режимі реального часу через значну тимчасової затримки прийому відправлених команд управління і сигналів зворотного зв'язку від апарату. Затримка виникає, оскільки радіосигналу потрібен час, щоб дійти до віддаленої планети або від неї до Землі. Тому такі планетоходи здатні якийсь час функціонувати, у тому числі пересуватися і виконувати дослідження, автономно завдяки закладеному в них програмного забезпечення, отримуючи команди лише час від часу.

Див. також

Примітки
  1. Планетоходи минулого і майбутнього(рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.