Подвірне (село)
Подві́рне (до 1946 року — Кишло-Салієве) — село в Україні, у Мамалигівській сільській територіальній громаді Дністровський район Чернівецької області.
| село Подвірне | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернівецька область |
| Район/міськрада | Дністровський район |
| Рада | Мамалигівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 2440 |
| Поштовий індекс | 60363 |
| Телефонний код | +380 37-33 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°17′51″ пн. ш. 26°37′17″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
168 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Подвірне |
| Карта | |
  Подвірне | |
 Подвірне | |
| Мапа | |
| |
Розташоване на березі річки Потоку, за 36 км від районного центру. До найближчої залізничної станції Мамалига — 8 км. Населення — 2440 осіб.
Подвірне – одне з наймолодших поселень у Новоселицький район, вперше згадується в документах у 1790 р. Це статистичні звіти Бессарабії, які були надруковані у 1923 р., у роки окупації села Румунськими боярами. Надруковані вони на румунській мові і є в архівах м. Чернівці. За переказами село виникло під час перебування на Хотинщині турецьких загарбників під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Хоча, як свідчить історія, в 1715 р. Хотинщина була перетворена в турецьку райю. Завдяки податковим пільгам сюди повернулись колишні жителі. А після 1742 р., коли господар Молдавії К. Маврокодрат заборонив закріпачувати поселенців та після «Золотої грамоти» господарі Гіки від 1776 р., яка скоротила панщину до 12 днів на рік, сюди хлинуло багато переселенців. Ймовірно, що саме в цей час в роки війни 1768-1774 рр. сюди і прибув турецький воєначальник Салій, чиїм іменем і було названо село.
Старожили розповідали, що на території села знаходиться турецький табір, куди вони заганяли з навколишніх сіл жителів, полонених і примушували виконувати різні роботи: пасли панську худобу, добували гіпсовий камінь у кар’єрі, а найбільше – носили землю для розбудови земляного валу, що тягнеться від річки Прут до Хотинщини.
Це земляне укріплення відноситься до V-VI ст. В історію воно входить під подвійною назвою «Троянів вал» і «Турецький вал». По селі його називають «Шанцем».
Первісна назва села Кишло-Салієво походить від «кишли», що за однією із версій означає «подвір’я» і прізвища Салій військового інженера, який очолював табір і проводив роботу. У 1946 р. село за цією версією було перейменовано у Подвірне. Новіша версія говорить, що слово «кишли» означає на турецькій мові «казарма». Якщо брати до уваги це значення слова, то воно частково може бути підтверджене тим, що в центрі села біля Панських криниць на глибині 20-25 см. у ґрунті є багато битої червоної цегли, можливо це руїни казарм. Тому, на нашу думку, значення назви Кишло-Салієво – карми Салієва. І хоча це не милозвучно, але сучасна назва села може бути – Казарменне.
Видатні люди
- Прохоренко Григорій Дмитрович (1913 — 1977, с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області). — педагог, господарник. Навчався у Житомирському педагогічному інституті. Працював учителем історії, директором школи у Баранівському районі. У роки війни був у партизанському з'єднанні О. Сабурова політруком, заступником командира загону. У 1944 році після звільнення України від нацистів мобілізувався і був направлений на роботу завідувачем Вижницького районного відділу освіти Чернівецької області. У 1957 році, як «тридцятитисячник», направлений на роботу в економічно слабкий колгосп імені Суворова (с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області). Згодом господарство зайняло лідируючі позиції за більшістю показників сільськогосподарського виробництва в регіоні і колгосп був нагороджений орденом «Знак Пошани». Неодноразово господарство було учасником ВДНГ, нагороджувалось перехідними та пам'ятними відзнаками. Г. Д. Прохоренко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Леніна (1967), Жовтневої Революції, Великою золотою медаллю ВДНГ, а також орденом Леніна (1967). Він автор книги-нарису «Кологсп імені Суворова Новоселицького району» (літературний запис журналіста Володимира Михайловського). Г. Д. Прохоренко — номінант енциклопедичного видання «Вони прославили Буковину» (Чернівці: видавництво «Черемош», 2010. — С. 175.- ISBN 978-966-181-049-4). Іменем Прохоренка названа одна з вулиць села Подвірне.
- Буряк Борис Іванович (1953) — народився с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області. Народний художник України. Сенатор Академічного Сенату Міжнародної Академії Сучасного Мистецтва м. Рим. Видатний український художник, педагог, культуролог. Навчався у львівському коледжі ужиткового мистецтва ім. Івана Труша (1970—1974), та Львівській Академії Мистецтв (1974—1979). член Спілки Художників України (С. Х. У.) Працював педагогом у даних учбових закладах. Засновник Клубу Українських Митців (КУМ). Веде приватну школу підвищення кваліфікації для магістрів образотворчого мистецтва. Виховав кілька поколінь молодих художників, що стали окрасою сучасного українського мистецтва. Живе і працює у Львові.
- Драгулян Георгій Васильович (14965) — український тренер з триатлону. Заслужений тренер України.