Поділ (Харків)

Павлівська площа (раніше Рози Люксембург) Архітектурною пам'яткою Подолу став великий будинок купця Павлова, з 1830-х років він дав назву площі - Павловська. У 1868-1874 рр. в ньому розміщувався Малий театр, пізніше готель «Гранд-Готель» Павловська площа вважається однією з найстаріших в місті. Вона виникла на місці базарної ярмарки.[6] Саме тут був головний торговий майданчик міста, який пізніше перемістили на територію сучасного Центрального ринку. На цій площі проводилися щорічні Покровський і Успенський ярмарки. В кінці 1830-х років купець Савелій Павлов, який почав кондитерське виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин. У цей час площу стали називати Павлівської.

Павлівська площа.

Павлов почав і введення фіксованих цін в місті. На базарах тоді не було цін на товари, доводилося торгуватися. Павлов заявив, що торги дуже стомлюють і встановив у власній крамниці фіксовані ціни. Він викупив ціле поле на іншому краю міста. Цю територію зараз називають Павловим Полем. На Павлівській площі розташовувався верстовий стовп. У народі його називали "ганебним": поруч з ним сікли злодюжок і невірних дружин. [7]

Однією з найстаріших будівель Харківського Подолу є Троїцька церква в Троїцькому провулку. Перший дерев'яний храм існував на цьому місці з 1659 року. У 1758-1764 роках звели нову трибанну кам'яну церкву з пов'язаною з нею дзвіницею. Ця храмова будівля в незмінному вигляді проіснувала сторіччя.

Архітектура церкви не змінювалася, а зовнішній вигляд харківських вулиць зазнав змін. Вимощені каменем на початку XIX століття вулиці Подолу почали підніматися над рівнем площі, де стояв храм. Під час відлиг і сильних дощів вода з Рибної вулиці затоплювала церкву. В 1850-х роках стала необхідність в будівництві нової будівлі для Троїцької церкви, фундамент нового храму заклали 7 липня 1857 року. Автором проекту нової Троїцької церкви виступив харківський міський архітектор, академік архітектури Андрій Тон. Будівництво тривало близько двох років. Ще 2 роки займались внутрішнім оздобленням храму. Освячення головного престолу відбулося 24 вересня 1861 року. В 1917 року Троїцький храм припинив своє існування, а в будівлі розпочала роботу хлібопекарня. Тільки в 1992 році будівлю церкви передано єпархії і в ньому відновлені богослужіння.

Центральна і найстаріша вулиця харківського Подолу є Кооперативна. Її виникнення відноситься до кінця XVII століття, коли вона називалася Подільською. У XVII-XVIII століттях тут торгували сіном В середині XIX століття на вулиці з'явилися магазини рибопромисловців з Ростова-на-Дону, а в її західній частині з'явився великий Рибний ринок. Рибні ряди проіснували на цьому місці до 1960 року. У XX столітті на вулиці почав роботу Центральний робочий кооперативзмінилося призначення інших будівель, з'являються фінансові та державні установи.

В 1920 році Харків відвідав поет Сергій Єсенін. Він мешкав у єврейській родині близько місяця гостював Сергій Єсенін. Поет жив на вулиці Рибна, 15. Одного разу під час прогулянки по місту у Єсеніна вкрали годинник, але на ранок під двері будинку на Рибній невідомі підкинули згорток з годинником і запискою:" Серьога, вибач, сперли помилково. Вже тоді в Харкові злодюжки знали, хто такий Єсенін. В Харкові поет написав вірш "По-осінньому кичет сова". Будинок, в якому гостював Єсенін, знаходився по сусідству з будівлею нинішньої обласної наукової бібліотеки, але до наших днів не зберігся.[8]

Вулиця Кузнечна.

Вулиця Кузнечна виникла в кінці XVII століття. На початку XVIII століття, коли Поділ обнесли валом і ровом, поблизу Лопатинського провулка стояла сторожова вежа. Довгий час вулиця не мала назви. Тільки в 1763 році в зв'язку з перенесенням сюди ковальських рядів її почали називати Кузнечною. Тут була побудована перша в Харкові електрична станція, що забезпечила місто електроенергією.

Провулок Плетнівський поєднує вулицю Кузнечну та Павлівську площу. Будинок № 7. Будівництво було закінчено в 1916 р Стиль — модерн. Архітектор — Гінзбург Олександр Маркович (1876—1949). Раніше це був житловий будинок, нині в ньому розташовується 24-а Міська Дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення).

Провулок Короленка. В 1921 році провулок названо ім'ям письменника і громадського діяча В. Г. Короленко. Район між сучасним Московським проспектом, провулком Короленка та Кооперативною вулицею займало озеро. На розі провулка і нинішнього проспекту, перебувала велика садиба, що належала, за даними 1783, Харківському казенному училищу.

Сергій Костюрін, в честь якого названо Костюринський провулок, був одним з найуспішніших купців першої гільдії в середині 19 століття. Костюрін кілька разів обирався на посаду гласного Міської Думи і два трирічних терміна був міським головою, був знаним меценатом. С. Костюрін доклав зусилля до багатьох важливих будівель в місті, робив багато пожертвувань.[9]

Лопатинський провулок з'явився в кінці XVIII ст. Істотну роль в плануванні вулиць зіграли нові власники дворових місць, торговці, для яких близькість до місця проведення базарів і ярмарок була в пріоритеті. Це зіграло роль в забудові Подолу. Лопатинська вулиця (зараз — провулок) в 1804 році отримала ім'я колезького асесора Бориса Лопатинського. Домоволодіння під № 4 по Лопатинському перевулку збереглося. Сьогодні ця будівля входить в число пам'яток архітектури, але потребує реставрації.[10]

Харківська кенаса- культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури кінця XIX століття. Місцезнаходження г. Харьков, кут Подільського провулку  і Кузнечної вулиці № 24 .

На Поділі перші караїмські родини оселилися у 40‑х роках ХІХ століття. Харківська караїмська кенаса з’явилася у 1853 році у Подільському провулку і розміщалася у приватному будинку Ізмайлових. Молитовний будинок караїмів був затверджений урядом у 1873 році. У 1891–1893 рр. на розі Подільського провулку та Кузнечної вулиці коштом караїмських родин за проектом відомого архітектора Б. С. Покровського було побудовано караїмську кенасу.[11]