Події Бонда

Події Бонда або цикли Бонда, (англ. Bond events) — коливання клімату в Північній Атлантиці, що відбуваються з періодичністю ≈ 1470 ± 500 років в епоху голоцену. Було виявлено 8 таких коливань, в основному за матеріалами флуктуації в уламках айсбергового льоду. Події Бонда можуть бути міжльодовиковими аналогами осциляцій Дансгора — Ешгера[1], з магнітудою близько 15—20 % від льодовиково-дольодовикової температурної зміни.

Джерард Кларк Бонд з Обсерваторії Ламонт-Догерті при Колумбійському університеті був основним автором статті, опублікованій в 1997 р., де постулював теорію 1470-літніх кліматичних циклів голоцену, засновану головним чином на петрологічних індикаторах дрейфу криги в Північній Атлантиці[2][3].

Існування кліматичних коливань, прив'язаних до циклу приблизно в 1500 років, обґрунтовано для останнього льодовикового періоду даними льодовикових кернів. Набагато гірше вивчена тривалість цих циклів за часів голоцену. Згідно з Бондом та ін. (Bond et al., 1997) в північноатлантичному регіоні в голоцені існував цикл приблизно в 1470 ± 500 років. З його погляду, більшість осциляцій Дансгора — Ешгера останнього льодовикового періоду відбувалася з частотою в 1500 років, і в цю ж закономірність укладається низка пізніших кліматичних подій — такі, як малий льодовиковий період, похолодання 6200 років до н. е. і початок пізнього дріасу.

Події в Північній Атлантиці, пов'язані з льодовиковим рафтингом, відповідно до цієї теорії, корелювали з більшістю слабких подій мусонної активності в Азії за останні 9000 років[4][5], а також із більшістю подій спустелювання (великих посух) на Близькому Сході протягом останніх 55 000 років (як події Хайнріха і Бонда)[6][7]. Також існує достатня кількість фактів на користь того, що кліматичні коливання з частотою ≈ 1500 років викликали зміни в рослинності у всій Північній Америці[8].

З незрозумілих поки причин, єдина з подій Бонда в голоцені, яка залишила явні температурні маркери в льодовиковому щиті Гренландії — це глобальне похолодання 6200 років до н. е.

Згідно з гіпотезою Бонда та ін., в 1500-річних циклах виявляється нелінійність і стохастичний резонанс; не кожне з подій даної послідовності є значною кліматичною подією, хоча деякі з них і мали важливий вплив на світову історію клімату[9].

Причини та визначальні чинники циклу нині є предметом вивчення та дискусій. Дослідники сконцентрували увагу на варіаціях сонячної активності та «реорганізаціях атмосферної циркуляції»[9]. Події Бонда можуть також корелювати з 1800-річним циклом місячних припливів[10].

Перелік подій Бонда

Більшість подій Бонда не мала явного кліматичного сигналу; деякі відповідали періодам охолоджень, решта — періодам опустелювання й посух в ряді регіонів.

≈ 1400 років тому (подія Бонда 1)
≈ 2800 років тому (подія Бонда 2) — корелює з посухою початку 1-му тис. до н. е. в Східному Середземномор'ї, яка збіглася із занепадом культур пізньої бронзової доби в Атлантичній Європі (не плутати з більш раннім бронзовим колапсом) середземноморських культур)[11][12].
≈ 4200 років тому — Посуха 2200 року до н. е. (подія Бонда 3) — збіглася з колапсом Аккадської імперії і кінцем єгипетського Стародавнього царства[13][14].
≈ 3900 років до н. е. — Посуха 3900 року до н. е. (подія Бонда 4).
≈ 6200 років до н. е. — Похолодання 6200 років до н. е. (подія Бонда 5).
≈ 7400 року до н. е. (подія Бонда 6) — збігається з подією Ердалена льодовикової активності в Норвегії[15], а також із холодним кліматом у Китаї[16].
≈ 8300 років до н. е. (подія Бонда 7).
≈ 9100 років до н. е. (подія Бонда 8) — збігається з переходом від пізнього дріасу до бореального періоду[17].

Див. також

Примітки

Bond, G.; Showers, W.; Elliot, M.; Evans, M.; Lotti, R.; Hajdas, I.; Bonani, G.; Johnson, S. (1999). The North Atlantic’s 1–2 kyr climate rhythm: relation to Heinrich Events, Dansgaard/Oeschger cycle and the Little Ice Age. У Clark, P.; Webb, R.; Keigwin, L. Mechanisms of Global Climate Change at Millennial Time Scales. Geophysical Monograph Series 112. Washington, DC: American Geophysical Union. с. 35–58. ISBN 087590095X.
Bond, G.; et al. (1997). A Pervasive Millennial-Scale Cycle in North Atlantic Holocene and Glacial Climates. Science 278 (5341): 1257–1266. Bibcode:1997Sci...278.1257B. doi:10.1126/science.278.5341.1257. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 17 травня 2012.
Bond, G.; et al. (2001). Persistent Solar Influence on North Atlantic Climate During the Holocene. Science 294 (5549): 2130–2136. PMID 11739949. doi:10.1126/science.1065680.
Gupta, Anil K.; Anderson, David M.; Overpeck, Jonathan T. (2003). Abrupt changes in the Asian southwest monsoon during the Holocene and their links to the North Atlantic Ocean. Nature 421 (6921): 354–357. PMID 12540924. doi:10.1038/nature01340.
Yongjin Wang; et al. (2005). The Holocene Asian Monsoon: Links to Solar Changes and North Atlantic Climate. Science 308 (5723): 854–857. PMID 15879216. doi:10.1126/science.1106296.
Bartov, Yuval; Goldstein, Steven L.; Stein, Mordechai; Enzel, Yehouda (Catastrophic arid episodes in the Eastern Mediterranean linked with the North Atlantic Heinrich events). Geology 31 (5): 439–442. doi:10.1130/0091-7613(2003)031<0439:CAEITE>2.0.CO;2.
Parker, Adrian G. та ін. (2006). A record of Holocene climate change from lake geochemical analyses in southeastern Arabia. Quaternary Research 66 (3): 465–476. Bibcode:2006QuRes..66..465P. doi:10.1016/j.yqres.2006.07.001.
Viau, André E.; et al. (2002). Widespread evidence of 1,500 yr climate variability in North America during the past 14 000 yr. Geology 30 (5): 455–458. doi:10.1130/0091-7613(2002)030<0455:WEOYCV>2.0.CO;2.
Cox, John D. (2005). Climate Crash: Abrupt Climate Change and What It Means for Our Future. Washington DC: Joseph Henry Press. с. 150–155. ISBN 0-309-09312-0.
Keeling, Charles; Whorf, TP (2000). The 1,800-Year Oceanic Tidal Cycle: A Possible Cause of Rapid Climate Change. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 97 (8): 3814–3819. JSTOR 122066. PMC 18099. PMID 10725399. doi:10.1073/pnas.070047197.
Kaniewski, D.; et al. (2008). Middle East coastal ecosystem response to middle-to-late Holocene abrupt climate changes. PNAS 105 (37): 13941–13946. doi:10.1073/pnas.0803533105.
Kaniewski, D.; et al. (2010). Late second–early first millennium BC abrupt climate changes in coastal Syria and their possible significance for the history of the Eastern Mediterranean. Quaternary Research 74 (2): 207–215. doi:10.1016/j.yqres.2010.07.010.
Gibbons, Ann (1993). How the Akkadian Empire Was Hung Out to Dry. Science 261 (5124): 985. Bibcode:1993Sci...261..985G. PMID 17739611. doi:10.1126/science.261.5124.985.
Stanley, Jean-Daniel; et al. (2003). Nile flow failure at the end of the Old Kingdom, Egypt: Strontium isotopic and petrologic evidence. Geoarchaeology 18 (3): 395–402. doi:10.1002/gea.10065.
Dahl, Svein Olaf; et al. (2002). Timing, equilibrium-line altitudes and climatic implications of two early-Holocene glacier readvances during the Erdalen Event at Jostedalsbreen, western Norway. The Holocene 12 (1): 17–25. doi:10.1191/0959683602hl516rp.
Zhou Jing; Wang Sumin; Yang Guishan; Xiao Haifeng (2007). Younger Dryas Event and Cold Events in Early-Mid Holocene: Record from the sediment of Erhai Lake. Advances in Climate Change Research 3 (Suppl.): 1673–1719. Архів оригіналу за 10 вересня 2008.
Allen, Harriet D. (2003). Response of past and present Mediterranean ecosystems to environmental change. Progress in Physical Geography 27 (3): 359–377. doi:10.1191/0309133303pp387ra.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Bond, G.; Showers, W.; Elliot, M.; Evans, M.; Lotti, R.; Hajdas, I.; Bonani, G.; Johnson, S. (1999). The North Atlantic’s 1–2 kyr climate rhythm: relation to Heinrich Events, Dansgaard/Oeschger cycle and the Little Ice Age. У Clark, P.; Webb, R.; Keigwin, L. Mechanisms of Global Climate Change at Millennial Time Scales. Geophysical Monograph Series 112. Washington, DC: American Geophysical Union. с. 35–58. ISBN 087590095X.

[Bond1997-2] Bond, G.; et al. (1997). A Pervasive Millennial-Scale Cycle in North Atlantic Holocene and Glacial Climates. Science 278 (5341): 1257–1266. Bibcode:1997Sci...278.1257B. doi:10.1126/science.278.5341.1257. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 17 травня 2012.

[3] Bond, G.; et al. (2001). Persistent Solar Influence on North Atlantic Climate During the Holocene. Science 294 (5549): 2130–2136. PMID 11739949. doi:10.1126/science.1065680.

[4] Gupta, Anil K.; Anderson, David M.; Overpeck, Jonathan T. (2003). Abrupt changes in the Asian southwest monsoon during the Holocene and their links to the North Atlantic Ocean. Nature 421 (6921): 354–357. PMID 12540924. doi:10.1038/nature01340.

[5] Yongjin Wang; et al. (2005). The Holocene Asian Monsoon: Links to Solar Changes and North Atlantic Climate. Science 308 (5723): 854–857. PMID 15879216. doi:10.1126/science.1106296.

[6] Bartov, Yuval; Goldstein, Steven L.; Stein, Mordechai; Enzel, Yehouda (Catastrophic arid episodes in the Eastern Mediterranean linked with the North Atlantic Heinrich events). Geology 31 (5): 439–442. doi:10.1130/0091-7613(2003)031<0439:CAEITE>2.0.CO;2.

[Parker2006-7] Parker, Adrian G. та ін. (2006). A record of Holocene climate change from lake geochemical analyses in southeastern Arabia. Quaternary Research 66 (3): 465–476. Bibcode:2006QuRes..66..465P. doi:10.1016/j.yqres.2006.07.001.

[8] Viau, André E.; et al. (2002). Widespread evidence of 1,500 yr climate variability in North America during the past 14 000 yr. Geology 30 (5): 455–458. doi:10.1130/0091-7613(2002)030<0455:WEOYCV>2.0.CO;2.

[Cox2005-9] Cox, John D. (2005). Climate Crash: Abrupt Climate Change and What It Means for Our Future. Washington DC: Joseph Henry Press. с. 150–155. ISBN 0-309-09312-0.

[Keeling2000-10] Keeling, Charles; Whorf, TP (2000). The 1,800-Year Oceanic Tidal Cycle: A Possible Cause of Rapid Climate Change. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 97 (8): 3814–3819. JSTOR 122066. PMC 18099. PMID 10725399. doi:10.1073/pnas.070047197.

[11] Kaniewski, D.; et al. (2008). Middle East coastal ecosystem response to middle-to-late Holocene abrupt climate changes. PNAS 105 (37): 13941–13946. doi:10.1073/pnas.0803533105.

[12] Kaniewski, D.; et al. (2010). Late second–early first millennium BC abrupt climate changes in coastal Syria and their possible significance for the history of the Eastern Mediterranean. Quaternary Research 74 (2): 207–215. doi:10.1016/j.yqres.2010.07.010.

[13] Gibbons, Ann (1993). How the Akkadian Empire Was Hung Out to Dry. Science 261 (5124): 985. Bibcode:1993Sci...261..985G. PMID 17739611. doi:10.1126/science.261.5124.985.

[14] Stanley, Jean-Daniel; et al. (2003). Nile flow failure at the end of the Old Kingdom, Egypt: Strontium isotopic and petrologic evidence. Geoarchaeology 18 (3): 395–402. doi:10.1002/gea.10065.

[15] Dahl, Svein Olaf; et al. (2002). Timing, equilibrium-line altitudes and climatic implications of two early-Holocene glacier readvances during the Erdalen Event at Jostedalsbreen, western Norway. The Holocene 12 (1): 17–25. doi:10.1191/0959683602hl516rp.

[Zhou2007-16] Zhou Jing; Wang Sumin; Yang Guishan; Xiao Haifeng (2007). Younger Dryas Event and Cold Events in Early-Mid Holocene: Record from the sediment of Erhai Lake. Advances in Climate Change Research 3 (Suppl.): 1673–1719. Архів оригіналу за 10 вересня 2008.

[17] Allen, Harriet D. (2003). Response of past and present Mediterranean ecosystems to environmental change. Progress in Physical Geography 27 (3): 359–377. doi:10.1191/0309133303pp387ra.