Поздняковська культура

Поздняковска культура, Поздняківська, Подборновська — археологічна культура пізньої бронзової доби. Датується 1600—1200 роками до Р. Х..

Поширення

Поширення у середньому й нижньому Пооч'ї, Волзько-Окському міжріччю (особливо по Клязьмі), Горішньому Надволжі, Посур'ї, правобережному марійсько-чуваському Надволжі.

Дослідження

Перші поселення були виявлені в 1881 році графом Олексієм Уваровим біля села Поздняково неподалік міста Мурома у Володимирській області. Як самостійну культуру її виділили в 1927 році Б. С. Жуков й Отто Бадер. Виділена Б. А. Куфтином під назвою подборновська культура.

М. Є. Фосс та інші археологи заперечували проти виділення її у самостійну культуру, вважаючи її варіантом зрубної культури.

Походження

Культура сформувалася шляхом експансії в 2000—1750 роках до Р. Х. лісостепових (й можливо степових) племен зрубної культури Горішнього Подоння у межі місцевих племен волосівської, шагарської та інших місцевих культур.

У Волзько-Окському міжріччі була змінена на фатьянівську культуру.

Назване за поселенням у села Позднякове (Навашинський район Нижньогородської області).

Протягом всього існування поздняківська культура взаємодіяла з культурою текстильної кераміки (культура сітчатої кераміки), що призвело до асиміляції основної частини носіїв поздняківської культури.

Традиції поздняківської культури за часів ранньої залізної доби продовжували існувати в пам'ятках культури текстильної кераміки, а також у дьяковській культурі та городецькій культурі.

Частина носіїв поздняківської культури мігрувала на південний захід у Подесіння, де взяли участь у формуванні бондарихинської культури.

Етнічна належність

Залишається дискусійною. Носії поздняківської культури були європеоїдами з рисами лапоноїдної раси. Припускається зв'язок поздняківської культури з фінськими племенами бронзової доби, що зазнали помітного впливу степових носіїв іранських мов.

Культура

Поздняковська культура представлена невеликими родовими поселеннями, розташованими на корінних і перших надзаплавних річкових й озерних терасах, курганними групами (на ранньому етапі розвитку) та ґрунтовими могильниками (на пізніх етапах).

Житла

Чотирокутні напівземлянки розміром від 9х6 до 18×12 м, заглиблені до 0,8 м. Споруди слабо заглиблені до 0,2 м, стовпової конструкції з плетеними стінами, двосхилим дахом, тамбуром-входом й кількома вогнищами трохи заглиблені у землю. Подібне житло було розкопане у присілку Малі Липки (Вязниковський район Володимирської області).

Могильники

Найбільш досліджені курганні групи поздняковської культури біля присілку Битюкове та села Борисогліб Муромського району Володимирської області.

Могильники — курганні на ранньому етапі й ґрунтові на пізньому. Знаходилися біля поселень та іноді у їх межах.

Під невеликий насипом оточеною канавкою, зазвичай перебували 1-3 (з максимумом до 11) неглибокі чотирокутні ями, з поодинокими (рідше парним) похованнями, шириною 0,85-1,0 м й довжиною до 1,5 м, за винятком Борисоглібського могильника у Володимирській області, де ями були 3-3,8 м х 2,8 м х 2-2,5 м. Іноді ями мали сходи й підстилки з органічних матеріалів.

Поховання переважно скорчені трупопокладення, з орієнтацією голови на північний схід (з деякими відхиленнями).

Біля могил й в насипу курганів знайдені сліди ритуальних багать.

Вироби
Підвіски

Переважно посуд, а також знаряддя, зброя й прикраси.

Кераміка

У вигляді банок й горщиків з плоским (за винятком одного зразка з колісчатим) дном, переважно з домішкою шамоту. У похованнях горщики гострореберні.

Посудини знайдені часто у насипу кургану й поблизу могил.

Орнамент у верхній частині посуду наносився гребінчастим штампом, проведення, різцем, різними відбитками. Зонально розташовані композиції представлені прямими і ламаними лініями, зигзагом, бахромою, меандром, свастиками, прапорцями, сіткою, ромбами, трикутниками, перлинами, ямками тощо.

Металеві вироби

Мідні та бронзові ножі, серпи, сокири-кельти, шила, голки, наконечники копій й дротиків, кинджали, скроневі кільця, браслети (включно жолобчасті), пластинчасті накладки, пронизки, бляхи, персні тощо.

Кам'яні вироби

Кам'яні зернотертки, товкачі, булави, кременеві наконечники стріл, скребки, ножі тощо.

Тканина

У Засіченському могильнику знайдені залишки вовняних тканин забарвлених мареною (Rubia tinctorum).

Господарство

В основі господарства переважно утримання корів з додачею коней та свиней. Важливу підсобну роль грали полювання і рибальство.

Металообробка

Власного бронзового виробництва не існувало, тому бронза доставлялася з Південного Надуралля у виливках.

Традиції металообробки пов'язані з Євразійською металургійною провінцією.

Виявлено залишки бронзоливарних майстерень з численних уламків ливарних форм. У Засіченському могильнику зафіксовано поховання ливарника.

Культура у Пензенській області

Перша група пензенських пам'яток, розташованих у сточищі правої притоки Цни річки Виша близька до класичного Окського варіанту культури. Вона була залишена вихідцями з Середнього Пооччя.[1]

Друга група пам'яток, розташованих у сурсько-мокшанському межиріччі має певну своєрідність: в орнаментації посуду відсутній так званий перловий орнамент, що складається з напівсферичних опуклин. Вона, ймовірно, сформувалася на місцевій основі.[1]

Джерела

Примітки
  1. Ставицкий, В. В. (2001). Поздняковская археологическая культура / Пензенская энциклопедия. Москва: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия».
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.