Польська конституція 1921 року

Польська конституція 1921 року — прийнята 17 березня 1921 року (тому іноді також називається «березневою конституцією») установчим сеймом під впливом сильного демократичного руху, що розгорнувся в Польщі після закінчення радянсько-польської війни.

Основні положення

Утверджувала в Польщі республіканський лад. Встановлювала двопалатний парламент — Національні збори, що складався з сейму та сенату, що обирався терміном на 5 років загальним, рівним і таємним голосуванням (статті 11 та 36). Сейм затверджував уряд і окремих міністрів і мав право їх зміни. Процедура дострокового розпуску сейму була дуже складна, тим самим в державі закріплювалася його особлива позиція. Виборче право надавалося для виборів до сейму громадянам, що досягли 21 року, а в сенат — 30 років (статті 12 та 36). Військовослужбовці голосувати права не мали (стаття 12).

Згідно зі статтею 39, виконавчу владу в країні здійснював президент, що обирався сеймом і сенатом на 7 років. Він висував кандидатури прем'єра і міністрів, представляв державу на міжнародній арені. Акти президента підлягали контрасигнатурі[1]. Уряд був відповідальний перед парламентом.

Конституція, зберігаючи право приватної власності, дозволяла державі проводити примусовий викуп землі, регулювати її купівлю та продаж (стаття 99).

Конституція 1921 року також проголошувала і закріплювала основні демократичні права громадян — свободу слова, організацій, друку, зборів, а також рівність всіх громадян перед законом. Одночасно обмежувала їх певними умовами і обумовлювала право держави їх скасовувати (стаття 124). Згідно з конституцією, римсько-католицьке віросповідання займало провідне положення серед рівноправних конфесій. У конституції також були статті про охорону праці, про соціальне забезпечення громадян у разі хвороби, безробіття.

З встановленням у Польщі в 1926 році санаційного режиму до конституції 1921 були внесені поправки, а в 1935 році вона була замінена новою.

Див. також

Примітки

  1. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Особлива частина: підручник / отв. ред. Б. А. Страшун. — 3-е изд., перегляд. і доп. — М. : Норма, 2008. — С. 629. — ISBN 979-5-468-00214-8.

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.