Поль Дюка

Поль Абрахам Дюка́ (фр. Paul Dukas; 1 жовтня 1865 — 17 травня 1935) — французький композитор, музичний критик і педагог.

Поль Дюка
фр. Paul Dukas
Основна інформація
Дата народження 1 жовтня 1865(1865-10-01)[1][2][…]
Місце народження I округ Парижа, Париж, Франція[3][4][5]
Дата смерті 17 травня 1935(1935-05-17)[1][3][…] (69 років) або 18 травня 1935(1935-05-18)[4] (69 років)
Місце смерті Париж, Франція[3][4]
Поховання
Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[6][1] : 
Громадянство Франція
Професії композитор, хореограф, музикант, педагог, музичний педагог, викладач університету, піаніст
Освіта Lycée Turgotd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі Georges Mathiasd, Théodore Duboisd і Ернест Гіро
Відомі учні Олів'є Мессіан, Claude Arrieud, Tony Aubind, Даріус Мійо, Elsa Barrained і Yvonne Desportesd
Мова французька
Жанри опера, симфонія і impressionist musicd
Нагороди
Автограф
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився у франко-єврейській родині у Парижі. З дитинства навчався грі на фортепіано, складати почав з 14 років. Навчався в Паризькій консерваторії у Теодора Дюбуа і Ернеста Ґіро. Першими великими творами Дюка стали дві увертюри, написані в 1883 році. Після низки невдалих спроб отримати Римську премію музикант вирішив покинути консерваторію і завершити кар'єру композитора, зайнявшись музичною критикою. Відслуживши в армії, Дюка, однак, повернувся до компонування і відновив заняття теорією музики.

Успіх здобув 1892 року, коли в Парижі була виконана його увертюра «Полієвкт», в цей же час публікуються його перші критичні статті. Інші відомі твори 1890-х років — Симфонія C-dur і скерцо «Учень чарівника», написане за мотивами однойменної балади Ґете і яке стало найпопулярнішим твором композитора. В обох роботах яскраво проявилося композиторську майстерність Дюка, його жива, оригінальна оркестровка і самобутній стиль. Незважаючи на успіх своїх творів, Дюка дуже критично ставився до них і знищував рукописи, через що багато з його робіт цього часу не збереглися.

На початку XX століття Дюка звернувся до великих сценічним робіт: опери «Аріанна та Синя Борода» і балету «Пері», написаним для видатної балерини Наталії Трухановому і вперше поставленому в 1912 році. Надалі музикант переключився на викладацьку і критичну роботу і більше не склав жодного великого твору.

З початку 1920-х років Дюка займався проблемами музичної освіти у французьких провінціях, а в 1928 році отримав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії. Серед його учнів — Олів'є Мессіан, Хоакін Родріго, Моріс Дюрюфле та багато інших відомі згодом композитори. Дюка помер у Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез.

Твори
  • Для оркестру:
Увертюри («Гетц фон Берліхінген» — 1883, «Полієкт» — 1892, «Король Лір» — 1884)
Симфонія C-dur (1896)
Учень Чарівника (1897)
  • Камерна музика:
Villanelle, для валторни та фортепіано (1906)
  • Форотепіанна музика :
La plainte, au loin, du faune… (1920)
Prélude élégiaque, на ім'я Гайдна (1909)
Соната мі-бемоль мінор (1901)
Варіації, інтерлюдія і фінал, на тему Рамо (1903)
  • Вокальна музика :
Sonnet de Ronsard (1924)
Vocalise, для голосу і фортепіано: Кантати (Hymne au soleil, Sémélé et Velléda)
  • Балет :
La Péri (1912)
  • Опера :
Ariane et Barbe-Bleue (1907)

Примітки
  1. Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 299. — ISBN 978-2-914611-48-0
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Дюка Поль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 54. — ISBN 978-2-86514-022-0

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.