Поль Еміль Аппель

Поль Еміль Аппель (фр. Appell Paul Émile; 27 серпня 1855, Страсбург Франція — 24 жовтня 1930, Париж, Франція) — французький математик і механік, ректор Сорбонни, член Французької АН (1892), багато років був її президентом.

Поль Еміль Аппель
фр. Paul Appell
Народився 27 вересня 1855(1855-09-27)[1][2][…]
Страсбург[3]
Помер 24 жовтня 1930(1930-10-24)[2][4][…] (75 років)
Париж, Франція[3]
Країна  Франція
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Вища нормальна школа, lycée Henri-Poincaréd і Паризький університет[5]
Галузь математичний аналіз, геометрія і механіка
Заклад Паризький університет
Посада президент, Q75163940?[6] і президент
Аспіранти, докторанти Joseph Kampé de Férietd, Robert de Montessus de Ballored[2], Xavier Stouffd[5], Aurel Angelescud[7] і Pierre Humbertd[8]
Членство Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Association des anciens élèves, élèves et amis de l'École normale supérieured і Туринська академія наук[3]
Брати, сестри Charles Appelld
Діти Camille Marbod і Pierre Appelld
Нагороди
 Поль Еміль Аппель у Вікісховищі

Життєпис

Поль Еміль Аппель народився у Страсбурзі в родині Жана-П'єра Аппеля та Елізабет Мюллер. Після захоплена німцями Страсбурга, Аппеля переїхав до Нансі, щоб підготуватися до навчання у Парижі. Закінчив у 1876 Вищу нормальну школу у Парижі. З 1885 — професор раціональної механіки кафедри механіки Сорбонни (Паризький університет). У 1892 році Аппель був обраний до Французької академії наук. На посаді декана Паризького університету з 1903 по 1920, а з 1920 по 1925 — його ректор.

Член-кореспондент Санкт-Петербурзької АН (1911), почесний член Російської АН (1925).

Основні його дослідження присвячені теорії аналітичних функцій та механіки. Вніс вклад у розвиток алгебраїчних функцій та теорії потенціалу. Одним з перших започаткував вивчення гіпергеометричних та еліптичних функцій двох й більшого числа змінних. Розвинув теорію алгебраїчних функцій і теорію потенціалу. Ввів поліноми, що носять нині його ім'я, поліномів Аппеля. Вивів звичайні диференціальні рівняння, тепер — рівняння Аппеля, які описують рух як голономних так і не голономнихсистем (найбільш загальні рівняння руху механічних систем).

Автор низки важливих праць в галузі неголономної механіки, у тому числі «Трактату раціональної механіки».

Йому належить 140 робіт з аналізу, 30 — з геометрії та 87 — з механіки, а також багато підручників.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. SNAC — 2010.
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. https://web.archive.org/web/20161024023304/http://smf.emath.fr/content/anciens-presidents
  7. Архів історії математики Мактьютор
  8. http://www.numdam.org/issue/THESE_1918__14__1_0.pdf — С. 1–2.

Джерела
  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
  • Ювілеї. Пам'ятні дати[недоступне посилання з липня 2019] // Наука та наукознавство, 2005, № 3
  • Centenaire de la naissance de Paul Appell, «Annalles de luniversité de Paris», 1956, t. 26 № 1, р. 17—39.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.