Премія Понселе
Пре́мія Понселе́ Французької академії наук (фр. Prix Poncelet) — нагорода за значний внесок у розвиток науки, що вручалась з 1868 року до 1995 року Французькою академією наук.
| Премія Понселе | ||||
| Країна |
 Франція | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | нагорода | |||
| На честь: | Жан-Віктор Понселе | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1868 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Лауреати премії Понселе (26) | ||||
| Черговість | ||||
Премію було засновано вдовою генерала Ж.-В. Понселе з метою стимулювання розвитку наук[1]. Розмір премії становив 2000 франків (станом на 1868 рік) і вона вручалась за досягнення в області прикладної математики. Саме формулювання галузі і заслуги, за яку вручалась премія, змінювались за період її існування, але зазвичай, це були роботи в галузі математики або механіки (також були номінації за роботи з балістики, геометрії, гідравліки, електрики). Спочатку премія присуджувалась щорічно але починаючи з 1940-х років, вручалась раз на три роки. Кошти Фонду Понселе були використані разом з коштами 143-х фундацій для формування фонду заснованої у 1997 році академічної нагороди Велика медаль Французької академії наук[2].
Лауреати
- 1868: Альфред Клебш
- 1869: Юліус Роберт фон Маєр
- 1870: Каміль Жордан
- 1871: Жозеф Валантен Буссінеск
- 1872: Амеде Маннгайм
- 1873: Вільям Томсон
- 1874: Жак Бресс
- 1875: Жан Гастон Дарбу
- 1876: Ксав'є Кретц
- 1877: Едмон Нікола Лагерр
- 1878: Моріс Леві
- 1879: Теодор Мутар (фр. Théodore Moutard)
- 1880: Анрі Леуте
- 1881: Шарль Бріо
- 1882: Рудольф Клаузіус
- 1883: Жорж Анрі Халфен
- 1884: Жуль Гоуел
- 1885: Анрі Пуанкаре
- 1886: Еміль Пікар
- 1887: Поль Еміль Аппель
- 1888: Едуард Колліньон
- 1889: Едуард Гурса
- 1890: Карлос Ібаньєс де Іберо
- 1891: Марі Жорж Гумберт
- 1892: Бенджамін Бейкер і Джон Фавлер
- 1893: Габрієль Ксав'єр Пол Кенігс
- 1894: Пол Маттьє Герман Лоран
- 1895: Віктор Гюстав Робін
- 1896: Поль Пенлеве
- 1897: Роджер Ліувілль
- 1898: Жак Соломон Адамар
- 1899: Ежен Коссера
- 1900: Леон Лекорну
- 1901: Еміль Борель
- 1902: Моріс Оканьє
- 1903: Давид Гільберт
- 1904: Дезіре Андре
- 1905: Шарль Лаллеман[3]
- 1906: Клод Гішар
- 1907: Шарль Ренар
- 1908: Ерік Івар Фредгольм
- 1909: Comte de Sparre[4]
- 1910: Шарль Рік’є [5]
- 1911: Огюст Рато[6]
- 1912: Едмон Майє
- 1913: Моріс Леблан
- 1914: Анрі Леон Лебег
- 1915: Шарль Рабу[7]
- 1916: Шарль Жан де ла Валле-Пуссен
- 1917: Жуль Андраде
- 1918: Джозеф Лармор
- 1919: Проспер Шарбонньє
- 1920: Елі Жозеф Картан
- 1921: Еміль Жуге
- 1922: Жуль Драч
- 1923: Огюст Буланже
- 1924: Ернест Весс
- 1925: Деніс Ейду
- 1926: Поль Монтель
- 1927: Анрі Війя
- 1929: Альфред-Марі Ліенар
- 1932: Рауль Брікар
- 1936: Поль Леві
- 1937: Джозеф Бетенод
- 1938: Шолем Мандельбройт
- 1939: Анрі Бернар[8]
- 1942: Рене Гарньє
- 1945: Альфонс Демулен
- 1948: Жорж Валірон
- 1951: Жозеф Кампе де Ферье
- 1954: Georges Darmois
- 1966: Андре Нерон
- 1972: Мішель Лазар
- 1975: Jean Cea
- 1978: Анрі Шкода
- 1981: Філіп Cіарлет
- 1987: П'єр Ладевез
- 1990: Жан-Ів Жирар
- 1993: Марі Ферж
- 1995: Ів Ле Ян
Примітки
- Jeremy Gray A History of Prizes in Mathematics Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.. — Clay Mathematics Institute and American Mathematical Society, 2006.
- http://www.academie-sciences.fr/pdf/prix/grande_medaille_fondations.pdf
- Séance du 18 décembre. Le Moniteur scientifique du Doctor Quesneville: 154–155. February 1906.
- Séance du 20 décembre. Le Moniteur scientifique du Doctor Quesneville: 143–144. February 1910.
- Séance du 19 décembre. Le Moniteur scientifique du Doctor Quesneville: 137–138. February 1911.
- Prix décernés année 1911. Le Moniteur scientifique du Doctor Quesneville: 143. February 1912.
- Séance du 27 décembre. Le Moniteur scientifique du Doctor Quesneville: 65–66. March 1916.
- À titre posthume ; d'après les Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences, vol. 209, p. 918 (1939).