Поляков Валерій Володимирович

Поляков Валерій Володимирович народився 27 квітня 1942 року в Тулі, СРСР (нині — Росія)[8]. Мати Полякова була вчителькою в середній школі, а батько працював робітником. Валерія раніше називали Коршунов Валерій Іванович, але він потім змінив своє прізвище, ім'я та по батькові, оскільки усиновлений вітчимом у 1957 році. Поляков отримав освіту в Тульській середній школі № 4, яку закінчив у 1960 році.

Він вирішив присвятити себе космічній медицині в 1964 році, після польоту першого лікаря Бориса Єгорова на борту капсули Восход-1. Після закінчення середньої школи вступив до Першого Московського державного медичного університету імені І. М. Сеченова, який отримав докторський ступінь та закінчив його в 1965 році.

У 1966 році проходив навчання в клінічній ординатурі Інституту медичної паразитології та тропічної медицини імені Є. І. Марциновського. Пішов, не став захищати дисертацію. Після чого 1967 року почав свою кар'єру у Всесоюзному НДІ ім. М. О. Семашко, де працював до літа старшим референтом. Член КПРС с 1970 року.

У 1967—1971 роках — старший інспектор третього Головного управління при Міністерстві охорони здоров'я, крім того, працював лікарем у швидкій допомозі.

Ще в 1969 році Валерій Володимирович подає заяву на вступ до загону космонавтів, і через рік медична комісія визнає його придатним. Також в 1971 році майбутній космонавт вступає до аспірантури Інституту медико-біологічних проблем. А в 1974 році стає — кандидатом медичних наук (ІМБП).[9]

Перший політ космонавта Полякова відбувся 29 серпня 1988 року. Стартував на борту корабля «Союз ТМ-6», разом з Володимиром Ляховим і Абдул Момандом. За програмою ЕП-3, а також у складі ЕО-3 разом з B. Г. Титовим і M. X. Манаровим і ЕО-4 разом з О. О. Волковим, С. К. Крикальовим і Ж.-Л. Кретьєном (Франція). Позивний: «Протон-2», «Донбас-3».

Після стикування космічного апарату з орбітальною станцією «Мир», Валерій Поляков займався фізіологічними дослідженнями й розробкою нових методів, що поліпшують якість медичного забезпечення тривалих космічних місій. 27 квітня 1989 року лікар-космонавт повернувся на Землю. Тривалість космічної експедиції склала 240 діб.

З січня по липень 1993 року проходив підготовку в ЦПК до півторарічного польоту у складі групи космонавтів разом з Германом Арзамазовим і Борисом Моруковим.

З 1 липня по 17 грудня 1993 року пройшов безпосередню підготовку до польоту на ОК «Мир» у складі ЕО-15, 16, 17 як космонавта-дослідника (лікаря) першого екіпажу разом з Віктором Афанасьєвим і Юрієм Усачовим.

За успішне здійснення тривалого космічного польоту Полякову надано звання Героя Радянського Союзу (1989), з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Він також нагороджений званням Героя Республіки Афганістан з врученням ордена «Сонце Свободи» (1988, ДРА) і нагороджений орденом Почесного легіону (1989, Франція).

З 8 січня 1994 по 22 березня 1995 здійснив другий космічний політ в якості лікаря-космонавта-дослідника на космічному кораблі «Союз ТМ-18» і орбітальному комплексі «Мир» тривалістю 437 діб 18 годин[11]. Це є абсолютним рекордом тривалості роботи в космосі за один політ. За успішне здійснення польоту 10 квітня 1995 року йому надано звання Героя Російської Федерації.

Протягом двох орбітальних польотів провів у космосі 678 діб 16 годин і 34 хвилини. За цим показником Поляков поступається лише п'яти космонавтам в історії — Геннадію Падалці (878 днів за 5 польотів), Юрію Маленченку (827 днів за 6 польотів), Сергію Крикальову (803 дні за 6 польотів), Олександру Калері (769 днів за 5 польотів) і Сергію Авдєєва (747 днів за 3 польоти), але всі ці рекорди були встановлені пізніше, і протягом 4,5 років (до рекорду Сергія Авдєєва) Поляков був першим за сумарним нальотом.

Рекорд за тривалістю одного польоту тримається вже чверть століття (станом на 2020 рік), і в найближчі роки, судячи з планів пілотованих польотів, ніхто не зможе його побити.

Пішов із загону космонавтів ІМБП 1 червня 1995 року у зв'язку з виходом на пенсію.

Статистика

Валерій Поляков згадував, що в рідкісні вільні хвилини в космосі волів читати книги, серед особливо вподобаних відзначав романи «Мужики і баби» Бориса Можаєва і «Білий одяг» Володимира Дудинцева.[13]

Брав участь в експерименті SFINCSS у 2000 році, в ході якого здійснювалася імітація польоту міжнародного екіпажу на космічній станції для вивчення взаємодії груп людей різних національностей.

Професор О. О. Благінін свідчив, що Валерій Поляков говорив йому, що готовий здійснити безповоротний політ на Марс[14].

Є автором понад 50 наукових робіт з проблем космічної медицини, опублікованих у вітчизняних і закордонних видавництвах.

За професією — лікар, науковий ступінь — доктор медичних наук, вчене звання — професор, військове звання — підполковник медичної служби запасу 1 розряду (знятий з обліку за віком).