Поліетиленгліколь
Поліетиленгліколь (ПЕГ) — нейтральний, водорозчинний полімер; неіоногенна поверхнево-активна речовина.
ПЕГ належать до полімерів, які широко застосовуються в молекулярній біології, медицині, біохімії та фармацевтичній промисловості.
Характеристика
Залежно від середньої молекулярної маси полімеру — в'язка рідина, гелеподібна або тверда речовина.
ПЕГ представлений лінійним або розгалуженим поліефіром із гідроксильними групами:
- (НОCH2-[-CH2OCH2-]n-CH2ОН)
- Для поверхнево-активної речовини ПЕГ характерні такі властивості:
- гідрофільні властивості;
- низька внутрішня токсичність;
- емульгуючі властивості;
- сенсибілізуючі властивості;
- здатність порушувати цілісність біологічної мембрани, модифікуючи при цьому білки і ферменти. Синтезований поліетиленгліколь аніонною полімеризацією етилен оксиду, ініційованою нуклеофільною атакою епоксидного кільця гідроксид-іонами.
Поліетиленглікольвмісні полімери
- Полімери на основі поліетиленгліколю належать до групи синтетичних водорозчинних полімерів зі структурою:
- (–CH2CH2O–)n.
- Властивості біологічно інертних ПЕГ-вмісних полімерів походять від їх гідрофільності і гнучкості.
- Поліетиленглікольвмісні полімери все частіше привертають увагу як носії для систем доставки лікарських засобів.
- Основними вимогами до полімерних носіїв для лікарських препаратів є:
- біологічна толерантність,
- здатність іммобілізувати та звільняти певні лікарські сполуки в органі-мішені,
- утворювати стабільні дисперсні системи для цільової доставки ліків, особливо високого ступеня гідрофобності,
- можливість долати в організмі природні захисні бар’єри (наприклад, гемоенцефалічний), набуту резистентність до ліків.
Застосування
- Загущувач для твердих ракетних палив
- Розчинники
- У медицині та косметиці
- Кріопротектор, основа регуляторів росту рослин
- Застосовується для імітації посухи в вегетаційних дослідах
- Як харчова добавка E1521.
- Застосовується при моделюванні вулканічних підводних вивержень.
Нові клінічні застосування в медицині
- ПЕГ використовується як агент формування зображення ракових пухлин, завдяки ефекту підвищеної проникності і утримування його в пухлинах.
- ПЕГ з великою молекулярною масою (наприклад, ПЕГ 8000) діє як профілактичний агент проти колоректального раку в тварин
- ПЕГ є найбільш ефективним відомим агентом для пригнічення хімічного канцерогенезу у лабораторних пацюків. Ефект профілактики раку в людини ще не підтверджено в клінічних випробуваннях.
- ПЕГ з молекулярною масою порядку 2000 в кровотоці морських свинок після травми спинного мозку ініціює швидке відновлення мембран нервових клітин. Також показано, що ПЕГ відновлює сполучення моторних нейронів пошкоджених в рваній чи розтрощеній ранах, як у природних умовах так і в пробірці. У поєднанні з мелатоніном було відновлено 70-85% всіх пошкоджень сідничного нерва в щурів і відновлення відбувалось впродовж хвилин — днів, на відміну від швидкості відновлення в загальному в ссавців (~ 1мм/день), яке для периферійних нервових тканин сягає тижнів та років[1][2][3][4]. Перевіряється ефективність лікування паралічу та можливості трансплантації нервових судин за допомогою ПЕГ на людях.
Див. також
Примітки
- G. Bittner el. al. (2012). Rapid, effective, and long-lasting behavioral recovery produced by microsutures, methylene blue, and polyethylene glycol after completely cutting rat sciatic nerves. Journal of Neuroscience Research 90 (5): 967–980. doi:10.1002/jnr.23023.
- G. Bittner el. al. (2005). Melatonin enhances the in vitro and in vivo repair of severed rat sciatic axons. Neouroscience Letters 376 (2): 98–101. PMID 15698928. doi:10.1016/j.neulet.2004.11.033.
- J. M. Britt, J. R. Kane, C. S. Spaeth et al. (2010). Polyethylene glycol rapidly restores axonal integrity and improves the rate of motor behavior recovery after sciatic nerve crush injury. Journal of Neurophysiology 104 (2): 695–703. doi:10.1152/jn.01051.2009.
- K. W. Sexton, A. C. Pollins, N. L. Cardwell et al. (2012). Polyethylene glycol rapidly restores axonal integrity and improves the rate of motor behavior recovery after sciatic nerve crush injury. Journal of Surgical Research 177 (2): 392–400.
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.