Полікарп (Радкевич)
Єпископ Поліка́рп (до постригу Феодо́сій Іва́нович Радке́вич; * 14 (25) серпня 1798, Руські фільварки, Кам'янецький повіт, Подільська губернія — † 22 або 29 серпня (3 або 10 вересня) 1867, Орел) — український релігійний діяч доби Російської імперії. Духовний письменник. Ректор Смоленської духовної семінарії у Білорусі. В Україні — інспектор Волинської духовної семінарії; настоятель Ніжинського Назарет Богородицького монастиря; настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря; єпископ Одеський, вікарій Херсонської єпархії.
| Полікарп | |
|---|---|
| Народився |
14 серпня 1798 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія |
| Помер |
22 серпня (3 вересня) 1867 (69 років) Орел, Російська імперія |
| Поховання | Орел |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
Феодосій Іванович Радкевич народився 14 серпня (25 серпня за новим стилем) 1798 року на Руських Фільварках — передмісті Кам'янця-Подільського.
1819 року закінчив Подільську духовну семінарію. Як найкращого студента його направили навчатися в Київській духовній академії.
1823 року закінчив духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я [1]. 17 вересня 1823 року його призначили інспектором Волинської духовної семінарії.
23 лютого 1824 пострижено в ченці. 18 січня 1825 року рукопокладено в ієродиякони, 21 листопада того ж року — в ієромонахи.
13 лютого 1826 призначено інспектором Орловської духовної семінарії.
1 лютого 1828 надано ступінь магістра.
Від 15 липня 1829 — ректор Могилівської духовної семінарії, а від 25 серпня того ж року ще й настоятель Могилівського Братського Богоявленського та приписаного до нього Буйницького Свято-Духового монастиря.
30 серпня 1829 року возведено в сан архімандрита.
19 березня 1836 року переміщено ректором Смоленської духовної семінарії та настоятелем Смоленського Спасо-Авраамового монастиря.
2 січня 1843 року призначено настоятелем Афінської посольської церкви в Греції.
8 березня 1850 року переведено настоятелем Ніжинського Назарет Богородицького монастиря, а 15 листопада того ж року — настоятелем Бахчисарайського Успенського скиту.
Від 2 жовтня 1852 року — настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря.
5 липня 1853 року хіротонісано в єпископа Одеського, вікарія Херсонської єпархії. Хіротонію здійснив архієпископ Херсонський і Таврійський преосвященний Іннокентій (Борисов).
Від 24 березня 1857 року — начальник Російської Духовної місії в Єрусалимі. 30 вересня того ж року повернуто до попереднього місця служіння.
Від 12 липня 1858 року — єпископ Орловський і Севський.
Помер 22 (або 29) серпня 1867 року (через пізнє отримання звістки про його смерть 29 серпня відбулося найвище повелінняя про звільнення його на покій).
Поховано в Орлі в Успенській церкві архієрейського будинку, за правим кліросом.
Праці
- Сила православной веры // Странник. — Санкт-Петербург, 1860, август.
- Воззвание к сельским жителям по прочтении положения о приходских попечительствах при православной церкви // Странник. — Санкт-Петербург, 1865, январь.