Політична система Республіки Сербської

Республіка Сербська — державне утворення на території колишньої Югославської Соціалістичної Республіки Боснія і Герцеговина, утворене в результаті Дейтонських угод. Де-юре це утворення входить до складу Боснії і Герцеговини і повноваження влади обмежені Верховним представником щодо Боснії і Герцеговини (з 2009 року цю посаду обіймає Валентин Інцко). Проте де-факто воно має атрибути державної влади і суверенітету. За формою правління Республіка Сербська є парламентською республікою, глава держави — президент, який обирається всенародним голосуванням. Згідно з Конституцією влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.

Конституція Республіки Сербської — головний закон і правовий акт в системі правових актів Республіки. Конституція регулює взаємовідносини в суспільстві, організацію і повноваження республіканських органів влади. Складається з 12 розділів і 140 статей[1].

Перша Конституція була прийнята 28 лютого 1992 року. Тоді вона називалася Конституція Сербської Республіки Боснії і Герцеговини. З моменту прийняття Конституція неодноразово змінювалася і доповнювалася.

Резиденція Президента Респуліки Сербської

Президент Республіки Сербської — глава держави. Він представляє Республіку Сербську, пропонує парламенту кандидатів у прем'єр-міністри, може відправити у відставку голову уряду, відповідно до Конституції також вирішує питання оборони, безпеки і зовнішньої політики[2].

Президент обирається на чотири роки разом з двома віце-президентами і може займати цю посаду не більше двох термінів поспіль[1]. Президент і віце-президенти повинні представляти всі три народи Республіки (босняків, хорватів і сербів), які визначені Конституцією. 12 жовтня 2014 року президентом було обрано Мілорада Додіка[3].

Президенти Республіки Сербської

Будинок парламенту Республіки Сербської — Національної скупщини

Вищим законодавчим органом влади в Республіці Сербській є Національна скупщина Республіки Сербської.

Скупщина складається з 83 депутатів, а парламентську більшість (коаліцію) складають депутати від Союзу незалежних соціал-демократів, Демократичного національного альянсу і Соціалістичної партії. Спікером скупщини є Неділько Чубрилович[4].

Національна скупщина була заснована 24 жовтня 1991 року як Скупщина сербського народу в Боснії і Герцеговині[5]. Після закінчення війни і підписання Дейтонських угод Національна скупщина взяла на себе відповідальність за проведення необхідних реформ і перебудову Республіки.

До 2002 року депутати скупщини обиралися терміном на два роки. Після 2002 року, відповідно після внесених змін до законодавства, термін збільшився до чотирьох років.

У результаті парламентських виборів 2014 року до скупщини Республіки Сербської пройшли наступні політичні партії[6]:

Найвищим органом виконавчої влади є Уряд Республіки Сербської. Згідно з Конституцією, 8 міністрів повинні бути сербами, 5 — босняками, 3 — хорватами. Прем'єр-міністр Республіки Сербської може також призначити одного міністра з представників інших національностей. Голова Уряду і два віце-прем'єра повинні представляти всі три народи, визначені Конституцією. Уряд складається з прем'єр-міністра, віце-прем'єрів і шістнадцяти міністрів, які обирають згідно національною квотою. Міністрів обирає Національна скупщина[7].

Повноваження Уряду закріплені за Конституцією і низкою законів. Чинним прем'єр-міністром Республіки Сербської з 2013-го року є Желька Цвиянович.

Вхід до Будинку Уряду Республіки Сербської

Прем'єр-міністри Республіки Сербської

Виходячи з того, що де-факто Республіка Сербська входить до складу Боснії і Герцеговини, судова система є спільною. Конституційний суд Боснії і Герцеговини складається з 9 членів: 4 з них обираються Палатою представників Боснії і Герцеговини, 3 призначаються головою Європейського суду з прав людини, а 2 обираються Національною скупщиною Республіки Сербської. Конституційний суд розглядає звернення щодо встановлення конституційності законів як Палати представників Боснії і Герцеговини, так і Національної скупщини Республіки Сербської. Муніципальні суди розподілені таким чином: 10 муніципальних судів знаходяться в Боснії і Герцеговині, а 5 мініципальних судів в Республіці Сербській.

• Е. Ю Гуськова. Политический ландшафт новой Югославии: научно-аналитический обзор. Институт, 1996.
• Страны мира: универсальный информационный справочник. Москва, 2002.
• Югославия в XX веке: очерки политической истории. Москва, 2011.