Пол Морфі

З шахами познайомився в 10 років; у 12 — виграв партію проти Ежена Руссо — учасника першого в історії США матчу на першість країни. У 1850 переміг у легких партіях Йоганна Левенталя (1,5:0,5), що гастролював по США. Видатного успіху Морфі досягнув на Першому американському шаховому конгресі (Нью-Йорк, 1857), де 16 учасників грали короткі матчі до трьох (у фіналі до п'яти) перемог. Легко перемігши усіх суперників — Дж. Томпсона, А. Міка (з однаковим рахунком: +3, −0, =0), Теодора Ліхтенгайна (+3, −1, =0) та у фіналі Луї Паульсена (+5, −1, =0), 20-річний Морфі став лідером шахістів США.

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Позиція з партії Паульсен-Морфі. 12. ... Qd3 13. b4 Bb6 14. a4 ba 15. Qxa4 Bd7 16. Ra2 Rae8 17. Qa6 Qxf3 18. gf Rg6+ 19. Kh1 Bh3 20. Rd1 Bg2+ 21. Kg1 Bxf3+ 22. Kf1 Bg2+ 23. Kg1 Bh3+ 24. Kh1 Bxf2 25. Qf1 Bxf1 26. Rxf1 Re2 27. Ra1 Rh6 28. d4 Be3 0:1.

Окрім конгресу Морфі зіграв у Нью-Йорку більш ніж 250 партій, серед яких понад 150 — на «дачу вперед» (див. фора). Зі ста партій «на рівних» він програв лише 5; серед тих, хто програв йому, були провідні шахісти США: Луї Паульсен (+1, −10, =3), Чарлз Генрі Стенлі, Джон Вільям Шультен та ін. Усвідомлюючи свою перевагу, Морфі запропонував пішака та хід вперед будь-якому члену Нью-Йоркського шахового клубу. Виклик прийняв Стенлі: за рахунку +0, −4, =1 (грали до 7 перемог) Стенлі здав матч. Таку ж саму фору Морфі запропонував будь-якому шахісту США.

У 1858 році Морфі викликав на матч Говарда Стаунтона, який, прийнявши виклик ухилявся від змагання під різними відмовками. Намагання Морфі, що приїхав до Англії, організувати матч закінчилися невдачею. Морфі вдалося (разом з Т. Барнсом) зіграти проти Стаунтона та Джона Овена лише консультаційні партії: +2, −0, =0. Він також провів ряд матчів з провідними англійськими майстрами та здобув переконливі перемоги: над Барнсом (+19, −7, =1), С. Боденом (+5, −1, =3), Г. Бердом (+10, −1, =1), Е. Леве (+6, −0, =0), Дж. Медлі (+3, −0, =0), Овеном (+4, −1, =0). Найкращого результату проти Морфі досяг Левенталь: рахунок (+9, −3, =2) на користь Морфі.

Провів сеанс одночасної гри, не дивлячись на дошку, на восьми шахівницях у Бірмінгемі (+6, −1, =1). На той час це був рекордний за кількістю шахівниць сеанс одночасної гри наосліп. У Парижі Морфі виграв матч проти Даніеля Гарвіца (+5, −2, =1), провів сеанс одночасної гри, не дивлячись на дошку (+6, −0, =2), і зіграв низку легких партій з провідними шаховими майстрами: П. Ш. Сент-Аманом, Ж. А. де Рів'єром, Ж. Преті, П. Журну та ін. П. Ш. Сент-Аман стверджував, що «Морфі міг з успіхом давати пішака f7 будь-кому з сучасників».

У грудні 1858 у Парижі Морфі зіграв матч проти німецького шахіста Адольфа Андерсена (+7, −2, =2), чим фактично вирішив питання про найсильнішого шахіста у світі того часу. Останній матч у Парижі Морфі зіграв з О. Монгредієном (+7, −0, =1). Перед поверненням до США Морфі провів у Англії кілька сеансів наосліп проти шахістів Лондонського (+2, −0, =8) та Сент-Джорджського (+5, −0, =3) клубів; а також сеанс у Сент-Джеймскому клубі проти майстрів (Барнс, Боден, Берд, Левенталь, Рів'єр) (+2, −2, =1)

Після повернення до США Морфі заявив про свою готовність дати вперед пішака та хід будь-якому шахісту світу та відмовився від серйозних виступів: виклики Паульсена (1859 та 1860) та Іґнаца фон Коліша (1861 та 1863) він відхилив, обмежуючись легкими партіями та грою на фору. Відвідавши Париж у 1863 році, Морфі зіграв низку легких партій з Монгредієном та Рів'єром (проаналізував з ним також низку позицій для спільно задуманого дебютного керівництва). З середини 1860-х рр. до кінця життя Морфі страждав від тяжкого психічного захворювання.