Поморяни (плем'я)

Поморя́ни, померани — західнослов'янські племена, що жили до XVI–XVII ст. в низов'ях Одри на узбережжі Балтійського моря. В 900 межа поморянського ареалу проходила по Одрі на заході, Віслі на сході та Нотечу на півдні. Дали назву історичній місцевості Померанія (по-слов'янськи Поморянія або Помор'я)[1].

Мапа розселення лехітських племен

Західні слов'яни у IX — X століттях

У X столітті польський князь Мешко I включив землі поморян до складу польської держави. В XI поморяни підняли повстання і знов отримали незалежність від Польщі. Першим відомим князем був Земомисл. В цей період їхня територія поширилася на захід від Одри в землі лютичів. За ініціативою князя Вартислава I поморяни прийняли християнство.

З 1180-х років почав зростати німецький вплив і на землі поморян почали прибувати немецькі поселенці. Через руйнівні війни з данцями поморські феодали схвалювали заселення спустошених земель німцями. Згодом почався процес германізації та полонизації поморянського населення. Уникнувшими асиміляції серед німців та поляків, залишками поморян нині є кашуби, що налічують 300 тисяч чоловік.