Качалов Володимир Якович

Качалов Володимир Якович (27 липня 1890, с. Городище, Саратовська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1941, селище Стодолище, Смоленська область, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1940). Загинув у бою під час Другої світової війни, але за хибним доносом був оголошений зрадником і заочно засуджений до розстрілу.

Володимир Якович Качалов
Владимир Яковлевич Качалов
Народження 27 липня 1890
Городище, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть 4 серпня 1941
Смоленська область, СРСР
Поховання Стодолище, Смоленська область
Країна СРСР
Приналежність Червона армія
Вид збройних сил кіннота, піхота
Освіта Курси «Постріл»
Роки служби Російська імперія: 1910-1912, 1914-1917
РРФСР-СРСР: 1918—1941
Партія КПРС
Звання Генерал-лейтенант
Командування Північно-Кавказький військовий округ, Архангельський військовий округ, 28-ма армія (СРСР)
Війни / битви Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: Смоленська битва (1941)
Нагороди
 Качалов Володимир Якович у Вікісховищі

Біографія

Народився у сім'ї чоботаря. Спершу сім'я майбутнього генерала жила в Городищі (нині це місто у Волгоградській області РФ), але згодом перебралася до Царицина. Там же Качалов закінчив церковно-приходмьку школу. У 1910 році закінчив Харківське комерційне училище.

У 1910—1912 роках Качалов служив у Російській імператорській армії. З початком Першої світової війни був знову призваний до війська, брав участь у бойових діях. Дослужився до капітана. Командував ротою, а після Жовтневого перевороту був обраний виборним командиром полку.

У Червоній армії служив з 1918 року, учасник громадянської війни в Росії. Був начальником штабу кавалерійської дивізії, 1-го кавалерійського корпусу, 2-ї Кінної Армії. Під час боїв з Врангелем командував 2-ю кавалерійською дивізією. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У 1920-ті роки Качалов на чолі 2-ї кавалерійської дивізії брав участь в каральних операціях проти повстанців Махна і проти повстанців на Кубані. Пізніше Качалов командував 11-ю кавалерійською дивізією в боях з басмачами в Центральній Азії. У 1924—1925 роках — інспектор кавалерії Західного фронту, у 1925—1930 роках — командир 10-ї кавалерійської дивізії. Закінчив курси «Постріл» (1928).

У 1930—1931 роках — командир 14-ї кавалерійської дивізії, у 1931—1936 роках — командир 6-ї стрілецької дивізії. Заочно закінчив Особливий факультет Військової академії імені Фрунзе в 1935 році.

В період масових репресій кінця 30-х років в кар'єрі Качалова відбувається стрімкий злет. Після недовгого командування 9-м стрілецьким корпусом у 1937 році він очолює Північно-Кавказький військовий округ. У 1940 році Качалов очолив Архангельський військовий округ.

Німецько-радянська війна

Після вторгнення Німеччини Архангельський військовий округ було перетворено в 28-му армію, командувачем якої став Качалов. Армія була передислокована на Резервний фронт і діяла в районі на південь від Смоленська. На початку серпня 1941 року 28-ма армія була оточена і знищена в районі Рославля. Генерал Качалов загинув у бою біля села Старинки[1].

Репресії і реабілітація

Факт загибелі Качалова в бою був невідомий для радянського командування. За хибним доносом армійський комісар 1-го рангу Мехліс повідомив Сталіна, що Качалов перейшов на бік німців. 16 серпня 1941 року Ставка видала Наказ №270, в якому Качалов був офіційно оголошений зрадником[2]. Незабаром генерала заочно засудили до розстрілу. Сім'ю Качалова було репресовано.

У 1952 році органами МДБ СРСР було проведене розслідування[1] і знайдено тіло генерала Качалова в районі села Старинки. Але лише після смерті Сталіна Качалов був остаточно реабілітований.

Військові звання

Нагороди

Джерела
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 89—90. — ISBN 5-86090-113-5.
  • Еременко А. И. В начале войны. — М.: АСТ: Хранитель, 2006 — (Неизвестные войны); ISBN 5-17-035493-2. — С.321-323.
  • Стародворцев П. С. Командарм: страницы жизни генерал-лейтенанта В. Я. Качалова. — Смоленск: Смоленская городская типография, 2011. — 127 с. ISBN 978-5-94223-678-6.

Примітки
  1. Дело № 1184 / Заметки на погонах / Независимая газета. nvo.ng.ru. Процитовано 5 серпня 2021.
  2. Сталин И.В. и др. Приказ № 270 Ставки Верховного Главного Командования Красной Армии 16 августа 1941 года. grachev62.narod.ru. Процитовано 5 серпня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.