Понеділкування

Понеді́лкування — 1) український звичай постити у понеділок[1][2] 2) український звичай одружених жінок не виконувати важкої роботи в понеділок[1][2], а також такої, що вимагала тривалого часу, наприклад, прядіння[3].

На початку XX століття український етнограф Микола Сумцов констатував відмирання звичаю постування: «…Додержання посту в понеділок… нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка»[3][4].

Історія жіночого звичаю

Жіноче право на «понеділкування» належало до передшлюбних домовленостей. Під час сватання батьки молодої озвучували сватам придане, яке дають за донькою, і домовлялися про її «понеділкування», тобто, право не бути примушеною ні до якої роботи в понеділок[1]. Також і дівчина могла, перед тим, як дати згоду на заручини, запитати «претендента», чи зможе вона «понеділкувати». У разі відмови — могла, не зважаючи на батьківську згоду, відмовити жениху[5].

Згідно традиції, у понеділок жінка, не питаючи дозволу, також могла відлучитися з дому на цілий день. Вирушаючи на «понеділкування», жінки брали сало, крупу, яйця, масло чи інші продукти і готували собі їсти, веселилися, пряли або вишивали[6].

«Понеділкування» в Борисполі

Звичай «понеділкування» документально зафіксований в історичному журналі «Киевская старина» за січень 1887 року — у статті «Святкування понеділка у Малоросії»[7] йдеться про звичай «понеділкування» жінок міста Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер — центр Бориспільського району на Київщині). Для грошового забезпечення «понеділкування» вони використовували так зване «жіноче» господарство: «дробину» (дрібну домашню птицю), городину, коноплі і льон, борошно, крупи, молочні вироби (скопи) і сало. Зазвичай, вся виручка від продажу «жіночих» товарів належала дружині і призначалася для приданого дочок. Але тільки не в понедіок. Цього дня бориспільскі жінки брали невелику кількість (торбинку або кошик) борошна, гороху, квасолі чи іншого «жіночого» товару та йшли на базар його продавати. Після продажу — робили необхідні закупи і йшли загальною компанією відпочивати. У теплу пору — розташовувалися на свіжому повітрі, а взимку — в чиїйсь хаті. Зазвичай, залишалася в компанії на цілий день, залишивши домашні турботи на чоловіка чи доньку[8].

За свідченням автора статті, «п'янство в Борисполі настільки вкоренилось, що деякі баби не просто «понеділкують», а відверто пиячать»[8].

Примітки
  1. Понеділкування // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1436. — 1000 екз.
  2. Понеділкування // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Понеділкувати//Котляревський І. Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький. — Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.
  4. Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155.
  5. Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 236.
  6. Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 237.
  7. Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 180-182.
  8. Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 182.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.