Переяславський повіт
Переяславський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, Російської Республіки, Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки з центром у місті Переяслав.
| Переяславський повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія | Полтавська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Переяслав | |||
| Створений | 1781 рік | |||
| Площа | 374 344 десятин (4 089,7 км²) | |||
| Населення | 185 306 осіб | |||
| Найбільші міста | Переяслав, Баришівка, Березань, Бориспіль, Великий Крупіль, Вороньків (міста, які є "Енциклопедии Брокгауза и Ефрона") | |||
Історія
Повіт був створений 1781 року в складі Київського намісництва, 1796 року віднесено до Малоросійської губернії, а з 27 лютого 1802 року — до Полтавської губернії (містився у її північно-західній частині).
З 27 квітня 1921 року[1] до ліквідації повітового устрою в 1923 р. повіт був у складі Київської губернії.
Центр — місто Переяслав. Мав у підпорядкуванні 16 волостей. Займав близько 374 344 десятин.
Географія
Поверхню повіту прорізали долини таких річок: на сході паралельно Супою протікав із північного заходу на південний захід через весь повіт Трубіж, який впадав у Дніпро; із півночі в нього впадала невелика річка Недра, із заходу — річки Суличівка і Альта. Річки були мілководні; багато ділянок у літній період пересихали, і на місці течії таких річок залишалися лише їхні долини, які досягали часом значного розвитку. Винятком був лише Дніпро, який омивав південні і західні межі повіту протягом 110 верст, і це була єдина судноплавна річка в повіті.
Поверхня повіту рівна. Найвищі пункти: Пологи] (72,30 сажнів над рівнем моря), Циблі (65,91), Виповзки (69,27) тощо. Серед великої низовини солонцевої долини Альти зустрічалися місцями значної висоти пункти, наприклад, Любарці — на висоті 63 сажнів, Резів — 61,63 сажнів; ці пункти і були місцем поселення, бо всю місцевість навесні затоплювала вода.
Річка Трубіж протікала повітом на 70 верст. В звичайний час (за винятком нижньої свої течії) Трубіж губився в непрохідних болотах, перетворювався на лабіринт вузьких проток. Весною після танення снігів, підпертий з півдня водами Дніпра, він у своїй північній частині перетворював цілий водорозділ Трубіж-Суличівка на справжнє море. При з'єднанні Трубіжа з Дніпром у період весняного повноводдя ставався такий розлив води, що на деякий час дніпровські пароплави могли доходити майже до самого Переяслава.
В геологічному відношенні повіт розпадається на три головні області. Перша з них — у межах плато і другої тераси водорозділу Недра-Трубіж-Супій-Дніпро, і вона мала таку будову: чорнозем, світло-жовтий лес товщиною 1-3 сажні, червонувато-жовтої або червоно-бурої дилювіальної глини, жовтий, великозернистий, місцями тонкошаровий пісок з прожилками, збагачений окисами заліза. Область друга поширювалася на іншу частину повіту, за винятком річних долин, і складалася з чорнозему і легкого сірого суглинку, тонкосупіщаного лесу і пісків жовто-великозернистих. Область третя поширювалася в річкових долинах і особливо добре виражена в широкій долині Дніпра і Трубіжа; це область дюнних пісків, змішаних з болотами, річкового алювія, частиною солонців і іншими.
Згідно з військово-топографічною зйомкою 1862 р. в повіті 1/5 частина — піски і болота. За дослідженням професора А. В. Гурова, їх ще більше. Під лісами 1885 року було 65 958 десятин. 1896 року лісів було ще менше, бо їх багато вирубали. У Придніпров'ї ростуть здебільшого дуб, береза, осика та вільха; багато було також соснових лісів, але їх почали вирубувати раніше за інших.
Власництво у повіті
На 1 січня 1896 року 1568 приватним землевласникам належало 113 626 десятин. Менше 1 десятини мали 153 господарі, 1-50 — 1122, 50-100 — 113, 100—500 — 131, 500—1000 — 28, понад 1 тисячу десятин — 21 господар.
828 дворян володіли 98812 десятинами, 309 осіб духовного сану — 4012, 42 купців — 4315, 389 міщан — 1064 десятинами.
Із 2306 маєтків були заставлені на 1 січня 1896 р. 245.
Нероздільну власність селянських товариств складали вигони і т. зв. «спільні» землі. Перших було 4421 десятина, других — 16019 десятин, загалом — 10,7 % землі, яка належала сільським станам.
Селяни 1887 року мали наділеної землі 183 583 десятини, зокрема, ораної — 137 705, під хатами, садами та городами — 16 687, під луками — 15 728, під вигонами і пасовищами — 2 754, під лісами — 10 709 десятин.
Купленої земли на 1892 р. селяни мали 6208 десятин, орендованої — 19097 десятин.
1896 року в сільських товариствах посіяли жита 51 140 чверті, вівса — 28 210, гречки — 21450, ячменю — 58.
Населення
За даними перепису 1897 року у Переяславському повіті на 1 квадратну версту припадало 51,54 людей.
Населення за національністю:
| Національність | Кількість, чол. |
Кількість, % |
|---|---|---|
| Українці | 93,78 | |
| Євреї | 5,29 | |
| Росіяни | 0,78 | |
| Поляки | 0,07 | |
| Білоруси | 0,02 | |
| Німці | 0,01 | |
| Цигани | 0,01 | |
| Інші | 0,04 | |
| Усього | 185 306 | 100,00 |
За суспільним станом:
| Дворяни | Духовенство | Купці | Міщани | Селяни | Іноземні підданні | Інші |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2844 | 1424 | 265 | 21864 | 158250 | 47 | 612 |
За віком:
| Категорія | м. Переяслав | Повіт без міста | Усього |
|---|---|---|---|
| Діти молодше року (м.) | 251 | 3152 | 3403 |
| Діти молодше року (ж.) | 239 | 3128 | 3367 |
| Від 1 до 9 років (м.) | 1817 | 21661 | 23478 |
| Від 1 до 9 років (ж.) | 1762 | 22006 | 23768 |
| Від 10 до 19 років (м.) | 1741 | 18421 | 20162 |
| Від 10 до 19 років (ж.) | 1887 | 19204 | 21091 |
| Від 20 до 29 років (м.) | 958 | 11491 | 12449 |
| Від 20 до 29 років (ж.) | 1066 | 12877 | 13943 |
| Від 30 до 39 років (м.) | 813 | 10382 | 11195 |
| Від 30 до 39 років (ж.) | 903 | 10649 | 11552 |
| Від 40 до 49 років (м.) | 610 | 7816 | 8425 |
| Від 40 до 49 років (ж.) | 620 | 7710 | 8330 |
| Від 50 до 59 років (м.) | 467 | 5644 | 6111 |
| Від 50 до 59 років (ж.) | 501 | 5690 | 6191 |
Примітки
Література
Перепис населення. XXXIII. Полтавська губернія. Н. А. Тройніцкій (ред.) (Санкт-Петербург, 1904)