Попова Любов Сергіївна

Любов Сергіївна Попова (24 квітня (6 травня) 1889 — 25 травня 1924, Москва, СРСР) — російська і радянська живописиця, художниця-авангардистка (супрематизм, кубізм, кубофутуризм, конструктивізм), графістка, дизайнерка, театральна художниця.

Попова Любов Сергіївна
рос. Попова, Любовь Сергеевна

Народження 24 квітня (6 травня) 1889[1][2]
Ivanovskoye Districtd, Східний адміністративний округ, Москва, Російська імперія[3][2]
Смерть 25 травня 1924(1924-05-25)[4][5][…] (35 років)
  Москва, СРСР[2]
(скарлатина)
Поховання Ваганьковське кладовище
Національність росіяни[3]
Країна  СРСР
 Російська імперія
Жанр живопис, графіка
Навчання Q16651706?
Діяльність художниця, викладачка університету, графікеса, ілюстраторка, рисувальниця, сценограф, колажистка, дизайнерка, друкар, архітектурний кресляр, модельєрка
Напрямок живопис
Член Супремус
 Попова Любов Сергіївна у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народилася 24 квітня (6 травня по новому стилю) 1889 року в маєтку Красновидово (село Іванівське, Московська губернія) у сім'ї багатого підприємця[6].

Перші уроки малювання Л. Попова брала у художника К. М. Орлова, який був другом її сім'ї.

У 1906 році переїхала в Москву, де здобула середню освіту в гімназії С. А. Арсеньєвої. У 1908 році Попова брала приватні уроки у художній школі Костянтина Юона.

У 1910 році Любов Попова поїхала в Італію, де брала приватні уроки живопису.

У 1912 році відвідала Париж, займалася живописом у Ле Фоконье і Ж. Метценже.

У 1918 році Любов Попова одружилася з істориком мистецтва Борисом Миколайовичем фон Едінгом[7] — автором дослідження «Ростов Великий, Углич», який вийшов в серії «Пам'ятки художньої старовини».

Попова захопилася супрематизмом, стала учасницею групи Казимира Малевича Супремус, разом з іншими художниками-супрематистами працювала в селі Вербівці і Скопці.

Художниця-оформлювачка двох вистав Театру ім. Мейєрхольда в стилі «сценічного конструктивізму»[8] — «Великодушний рогоносець» Ф. Кроммелінка (1922) і «Земля дибки» С. Третьякова за п'єсою М. Мартіна «Ніч» (1923)[9].

23 травня 1924 року помер від скарлатини син Попової.

Любов Сергіївна Попова померла від скарлатини 25 травня 1924 року в Москві.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

У грудні того ж року в Москві відбулася персональна виставка робіт художниці, однієї з яскравих представниць російського авангарду в образотворчому мистецтві[10].

19 грудня 2012 року в честь Попової названий кратер на Меркурії[11].

Роботи

Ціни на роботи

Леонід Закс, власник однієї з найстаріших колекцій російського авангарду сім'ї Закс і кількох картин Любові Попової, в 2010 році говорив про ціни на її роботи:

В кінці 60-х років у Москві продати картину Попової було неможливо ні за які гроші. У середині 80-х її картини купували за 40 тисяч доларів. А зараз, я припускаю, те, що тоді коштувало 40 тисяч, варто тисяч 300-400[12].

Галерея
  • Людина + повітря + простір. 1912
  • Портрет філософа, 1915
  • Натюрморт з гітарою, 1915
  • «Глечик на столі. Пластична живопис», 1915. Дерево, картон, олія. ГТГ.
  • Балда, 1919

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. The Fine Art Archive
  3. RKDartists
  4. RKDartists
  5. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. Попова Любовь Сергеевна. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 14 травня 2017.
  7. Ростовский краевед.
  8. Аксёнов И.. {{{Заголовок}}}. — Т. 1.
  9. Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. Т. 4 — М.: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 439 стб.
  10. Живопись 20 века >> Любовь Попова
  11. Popova — на сайте рабочей группы МАС по номенклатуре планетной системы
  12. .

Література

Книги
  • Адаскина Н. Л. {{{Заголовок}}}. — 150 прим. — ISBN 978-5-91566-027-3.

Статті
  • Жадова Л. . — № 11.
  • Адаскина Н. Л. . — № 10.
  • Адаскина Н. Л. .

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.