Попович Геннадій Іванович

Геннадій Іванович Попович (нар. 9 лютого 1973, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, УРСР пом. 4 червня 2010, Санкт-Петербург, Росія) — український та російський футболіст, нападник. Виступав у футбольних клубах Росії та України.

Геннадій Попович
Геннадій Попович
Особисті дані
Повне ім'я Геннадій Іванович
Попович
Народження 9 лютого 1973(1973-02-09)
  Дніпродзержинськ,
Дніпропетровська область,
УРСР
Смерть 4 червня 2010(2010-06-04) (37 років)
  Санкт-Петербург, Росія
Поховання Смоленське православне кладовище
Зріст 190 см
Вага 86 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
 Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1989
1990		 ДЮСШ МіськВиконком
«Дніпро-75» (Дніпроп.)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1991 «Дніпро» (Дніпроп.) 0(0)
1991 «Кривбас» 10(2)
1992 «Кривбас» 31(2)
1992 «Прометей» (Дніпродз.) 1(2)
1992—1994 «Кривбас» 25(1)
1994 «Зірка» (Кіровоград) 17(5)
1994—1995 «Кривбас» 25(3)
1995 «Шахтар» (Донецьк) 3(0)
1995→  «Шахтар-2» 3(0)
1996—1997 «Кривбас» 38(5)
1997—2001 «Зеніт» (Санкт-Петербург) 109(30)
1997—2001→  «Зеніт-д» 14(7)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1995 Україна U-21 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

З 1988 по 1991 рік навчався в Дніпродзержинському технікумі фізичної культури. Вихованець місцевих «Металурга» та СДЮСШОР. Першим професійним клубом став дніпропетровський «Дніпро», за який провів 1 гру в Кубку СРСР 1991 року. Також виступав за «Кривбас» Кривий Ріг (1991-1994), «Прометей» Дніпродзержинськ (1992), «Зірка» Кіровоград (1994), «Шахтар» Донецьк (1995-1996). У 1997 році перейшов в санкт-петербурзький «Зеніт», завершив професійну кар'єру на вимогу лікарів у 2001 році через проблеми з серцем.

Володар кубку Росії 1999 року. Фіналіст кубку Інтертото 2000, автор двох голів, забитих в одному з фінальних матчів. Бронзовий призер чемпіонату Росії 2001. Всього у чемпіонаті Росії за «Зеніт» Геннадій Попович зіграв 109 матчів і забив 30 м'ячів. Найкращий бомбардир команди сезонів 1999, 2000 і 2001 років.

Зіграв два матчі за олімпійську збірну Росії.

Ще в 2001 році потрапив в клініку, після чого лікарі заборонили йому виходити на поле. У 2002-2005 роках працював адміністратором в «Зеніті», в 2005-2008 роках був тренером молодіжного складу клубу, в 2009 році тренував гравців Академії «Зеніта»[1], а з 2010 року - дитячу команду «Локомотив»[2]. У вільний час також захоплювався грою в хокей та риболовлею[3].

Помер 4 червня 2010 року в Санкт-Петербурзі[4] від зупинки серця. 8 червня 2010 року відбулося прощання з Поповичем на стадіоні «Петровський», в той же день він був похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі[2].

У Геннадія залишилися дружина Ірина та двоє дітей: дочка Яна і син Максим.

У січні 2011-го року в ДСІ «Зеніт» пройшов турнір імені Геннадія Поповича[5].

3 червня 2012 року на стадіоні «Петровський» фанати «Зеніта» відкрили меморіальну дошку Геннадію Поповичу.

У творчості

У пісні групи «Бивні» «Форварды» є слова: Стоичков, Веа, Кантона, дель Пьеро, а мне милее был Попович Гена!

Досягнення

Примітки
  1. Не стало Геннадія Поповича ... Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 2 лютого 2017.
  2. «Він помер на футбольному полі». Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 2 лютого 2017.
  3. «Ірина Попович: «Поки нас пам'ятають, ми живі».
  4. Помер Геннадій Попович. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 2 лютого 2017.
  5. « «Міжнародний футбольний турнір імені Геннадія Поповича». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 2 лютого 2017.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.