Приморський край

Приморський край — адміністративно-територіальна одиниця Російської Федерації.

Приморський край
рос. Приморский край
   
Країна  Росія
Фед. округ Далекосхідний
Адмін. центр Владивосток
Глава Oleg Kozhemyakod
Дата утворення 20 жовтня 1938
Оф. вебсайт primorsky.ru
Географія
Координати 45°20′ пн. ш. 134°40′ сх. д.
Площа 165 900  км² (23-й)
  • внутр. вод 1,9 %
Часовий пояс MSK+7 (UTC+10)
Населення
Чисельність 1 953 474 [1] (26-й) (2011)
Густота 11.77 ос/км²
Економіка
Економ. район Далекосхідний
Коди
ISO 3166-2 RU-PRI
ЗКАТО 05
Суб'єкта РФ 25, 125
Телефонний (+7)
Карти


 Приморський край у Вікісховищі

Приморський край був утворений 20 жовтня 1938 року за указом Президіуму Верховної Ради СРСР «Про розділення Дальносхідного краю на Хабаровський і Приморський краї»

Адміністративний центр — місто Владивосток. Розташований в південно-східній частині Російської Федерації, зі сходу омивається Японським морем. Межує на заході з Китаєм і на півдні з Північною Кореєю. На півночі межує з Хабаровським краєм РФ.

Виконавча й законодавча влада

Губернатор краю — Олег Миколайович Кожем'яко.

Законодавчі Збори Приморського краю є постійно діючим законодавчим (представницьким) органом державної влади краю. Чисельний склад Законодавчих Зборів — 39 депутатів.

Часовий пояс

Приморський край перебуває в годинному поясі, позначуваному по міжнародному стандарту як Vladivostok Time Zone (VLAT/VLAST). Зсув відносно UTC становить +10:00 (VLAT, зимовий час) / +11:00 (VLAST, літній час), тому що в цьому годинному поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +7 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+7. Владивостоцький час відрізняється від поясного часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.

Корисні копалини

У Примор'я відкритий цілий ряд великих і унікальних родовищ різноманітних корисних копалин, на базі яких створена й функціонує найпотужніша на Далекому Сході гірничодобувна промисловість.

У краї виробляється більше 92 % флюориту (плавикового шпату) Росії, 64 % вольфрамових концентратів, майже 100 % борних продуктів, 73,6 % свинцю в концентраті й 8,4 % свинцю рафінованого, добувається 18,2 % олова Росії.

Сопки Брат і сестра, м. Находка

У краї виявлено майже 100 вугільних родовищ із загальними прогнозними запасами до 2,4 млрд т. Основні родовища вугілля — Бікінське, Павловське, Шкотовське й Артем'євське — буровугільні, Партизанське й Раздольненське — кам'яновугільні. Багато родовищ вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненность). Це утруднює видобуток вугілля, робить його дорожчим. Разом з тим близько 70 % запасів вугілля придатне для відкритої розробки.

Край багатий родовищами кольорових металів. Відомо близько 30 родовищ олова, які в основному розташовані у Кавалеровському, Дальнегорському (видобуток і збагачення здійснює «Дальполіметал») і Красноармійському районах. У цих ж районах зосереджене близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять цинк, свинець, мідь, срібло, вісмут, рідкісноземельні метали. У Красноармійському й Пожарському районах краю є кілька родовищ вольфраму. Крім вольфраму в цих рудах утримується мідь, срібло, золото, вісмут і інші коштовні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліню знайдено кілька родовищ срібла.

У краї розвідано більше 50 родовищ золота. Золотоносні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60 % усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах річок.

У районі Дальнегорська розташоване найбільше в Росії родовище бору (датолітових, боромістких руд). Воно розробляється відкритим способом і може забезпечити роботу переробних підприємств не менш ніж на 50 років. Плавиковий шпат добувається в Хорольському районі (Вознесенське й Погранічне родовища). Крім плавикового шпату в рудах цього родовища містяться рідкісні метали. Відкрито кілька родовищ фосфоритів на материковому схилі Японського моря.

У структурі видобутку традиційно переважають буре й кам'яне вугілля — 47 %, значну роль відіграють кольорові й рідкісні метали — 21 % і неметали — 14 %. Виробництво благородних металів (золота з розсипних і комплексних вольфрамово-мідних родовищ, срібла з комплексних поліметалевих родовищ) не перевищує 10 %, видобуток загальнопоширених корисних копалин — 3 %.

У краї є перспективи виявлення промислових родовищ як традиційних для краю корисних копалин, так і нових, на базі яких можуть бути створені великі гірничодобувні підприємства. Із традиційних корисних копалин є перспективи пошуків скарново-шеєлітових родовищ у Лермонтовському рудному вузлі й високоякісних лікувальних грязей у бухті Експедиції на півдні Примор'я.

Особливо сприятливі перспективи в краї є на виявлення нових промислових рудних родовищ благородних металів (золота й срібла).

З нових корисних копалин у Примор'я є перспективи виявлення родовищ стибію, ртуті, марганцю, бариту, каолінів, і високоякісних кварцитів для виробництва скла, у яких у цей час Росія має велику потребу.

м. Находка

У краї в останні роки з'явилися перспективи виявлення родовищ дорогоцінних каменів: алмазів у корінному заляганні й корундів у розсипах, у першу чергу сапфірів у Вострецовському золотоносному районі. Є недорозвідане родовище Райдужне шляхетного опала в межах Алчанської вулканоструктури.

В 1999—2000 роках почата переоцінка перспектив краю на нафту й газ, як у наземній частині, так і на шельфі Японського моря. Прогнозна оцінка на нафту за різними авторами коливається в межах 10-150 млн тонн. Розвинена інфраструктура краю й віддаленість від нафтовидобувних регіонів Росії дозволяє з високим ступенем вірогідності припускати, що розробка навіть дрібних родовищ нафти й газу буде економічно доцільною.

Не освоюються розвідані родовища германія, за запасами якого Примор'я займає одне із провідних місць у світі. Також чекають свого освоєння родовища вермикуліту, графіту, тальку й інших корисних копалин.

Монета номіналом 10 рублів 2006 року випуску із серії «Російська Федерація»

До 80 % території краю займають винятково різноманітні за складом ліси: хвойні, широколисті, дрібнолисті дерева й чагарники, багато з яких ендемічні (абрикос маньчжурський, актинідія, женьшень). Лісопокрита площа становить 12,3 млн га, загальні запаси деревини — 1,75 млрд м³. Ліси третьої групи займають близько 60 % лісопокритої площі, а ліси, де можливе рубання — близько 75 %. Для Приморського краю норма вирубки становить близько 10 млн м³ у рік. У деяких районах вирубується набагато більше раціональних норм, а у важкодоступних районах ліс може не вирубуватися взагалі. Ліси Приморського краю також багаті кедровими горіхами, лікарськими рослинами (лимоник, женьшень).

У Примор'ї сполучаться тайга й субтропічні ліси. Узимку лютують морози близько −30 °C (іноді до −50 °C), улітку — +30 (місцями до +40 °C). Район є найпівденнішим у зоні тайги й найпівнічнішим у зоні субтропіків, що визначає багатство флори й фауни, різноманітність ландшафту, тепле море на півдні, наявність джерел мінеральних вод — усе це дозволяє розвивати туризм у краї.

Адміністративний поділ

Приморський край складається з 12 міських округів і 22 муніципальних районів, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень.

Багато населених пунктів засновані поселенцями з Центральної Росії, України та Білорусі й отримали імена рідних місць:

Населення
Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2013
Владивосток 622,5 Фокіно 23,3
Уссурійськ 165,0 Лучегорськ 20,2
Находка 158,3 Трудове 19,4 (2010)
Артем 102,4 Кавалерово 15,0
Арсеньєв 54,9 Чугуївка 13,9 (2010)
Спаськ-Дальній 43,3 Слов'янка 13,3
Великий Камінь 39,4 Чернігівка 13,0 (2010)
Партизанськ 38,2 Камень-Риболов 10,9 (2010)
Лісозаводськ 36,8 Хороль 10,8 (2010)
Дальнєгорськ 36,3 Покровка 10,3 (2010)
Дальнєрєченськ 27,2 Погранічний 10,1

Національний склад Приморського краю за переписом населення 2010 року:

%
росіяни українці корейці татари
м. Владивосток 92,4 2,0 0,8 0,5
м. Арсеньєв 96,0 2,3 0,2 0,4
м. Артем 92,7 2,1 1,4 1,2
м. Великий Камінь 94,3 2,3 0,5 0,4
м. Дальнєгорськ 96,5 1,5 0,3 0,4
м. Дальнєрєченськ 93,4 3,7 0,4 0,3
м. Лісовазодськ 93,6 3,8 0,6 0,3
м. Находка 93,1 2,4 1,2 0,7
м. Партизанськ 92,6 2,1 2,5 1,2
м. Спаськ-Дальній 93,3 3,1 0,9 0,6
м. Уссурійськ 91,0 2,4 3,0 0,5
м. Фокіно 91,2 3,8 0,4 0,9
Анучинський район 92,9 3,6 0,5 0,7
Дальнєрєченський район 88,8 8,7 0,2 0,2
Кавалеровський район 95,4 2,5 0,1 0,6
Кіровський район 92,6 5,3 0,2 0,3
Красноармійський район 94,2 3,4 0,0 0,5
Лазовський район 92,6 3,5 0,4 0,4
Михайлівський район 90,3 4,4 1,9 0,3
Надєждинський район 92,7 3,1 0,3 1,2
Ольгинський район 91,2 4,4 0,1 0,4
Партизанський район 89,8 3,9 2,2 0,7
Погранічний район 88,3 2,7 0,6 1,2
Пожарський район 91,6 3,5 0,1 0,4
Спаський район 90,3 4,6 1,6 0,5
Тернейський район 94,1 2,5 0,2 0,4
Ханкайський район 91,1 5,2 0,1 0,5
Хасанський район 92,5 2,5 0,4 0,9
Хорольський район 91,8 6,1 0,1 0,3
Чернігівський район 91,7 4,0 1,0 0,8
Чугуївський район 94,4 3,1 0,1 0,3
Шкотовський район 93,6 2,9 0,5 0,7
Яковлівський район 91,7 4,5 0,4 0,6
Приморський край 92,5 2,8 1,0 0,6

Українці
За переписом 1897 року українці (жовтий колір) були найчисельнішим народом у Південно-Уссурійському окрузі, який займав більшу частину нинішнього Приморського краю

Переселенці з України та з Білорусі, а також жителі сучасної України Південний регіон Далекосхідного краю називають Зелений Клин.

На початку 20 століття Примор'я називали «другою Україною»[2]. Перепис населення краю, здійснений 1909 Загальноземською організацією засвідчив, що в Амурській області українці становили 40,6 % населення, а в Приморській області — 75 % населення[2].

Загалом, протягом 1858—1914 років в Примор'я переселилися 22 122 селянські родини, 70 % яких були вихідцями з України. В Південно-Усурійському краю вони становили 81,26 % усіх селян-переселенців[3][4].

Станом на 1923 рік, через політику русифікації царської Росії та еміграцію після громадянської війни в Росії, частка українців в Примор'ї зменшилася — їх нараховувалося 219 462 осіб, близько 50 % населення регіону[5][6].

В 1931 році в Примор'ї стартував процес українізації, в ході якої Чернігівський, Ханкайський, Спаський і Калінинський райони краю були перетворені в українські національні райони. В Спаську відкрався український педагогічний технікум, який планувалося реформувати в інститут. Проте в грудні 1932 року, напередодні Голодомору, за рішенням ЦК ВКП(б) усі українські організації Примор'я були ліквідовані, а українізаційний курс скасований і замінений русифікацією[6].

За даними радянського перепису 1989 року, українці Примор'я становили лише 8,2 % населення — 182 тисяч осіб[6].

Див. також

Примітки
  1. территориальный орган федеральной службы государственной статистики по приморскому краю - Оценка численности постоянного населения с учетом предварительных итогов Всероссийской переписи населения 2010 года
  2. Приамурье. Факты, цыфры, наблюдения. Собраны на Дальнем Востоке сотрудниками Общеземской организации. — Москва, 1909. — С. 717—718
  3. Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. XIX — начало ХХ вв). — Москва, 1993. — С.32.
  4. Герасимов И. Новая имперская история постсоветского пространства. — Казань, 2004. — С. 236—237
  5. Экономическая жизнь Приморья. — 1924. — № 6-7. — С.48.
  6. Черномаз В. Украинцы Приморья: прошлое и настоящее. По материалам научно-практической конференции «Многонациональное Приморье: история и современность» // Кобза. Українці Росії

Посилання
 КНР  Хабаровський край
 КНР Японське море
 Північна Корея Японське море Японське море
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.