Посвячений

Джефф Бріджес спочатку хотів зняти фільм у середині 1990-х, а сценарій був написаний ще у 1998 році.[6]

Якщо врахувати кількість житлових кластерів і приблизну кількість мешканців у кожному будинку, загальна чисельність поселення у фільмі становить приблизно 20 000 особин. Мінімальна кількість людей, необхідних для підтримки генетично різноманітного і здорового населення, становить приблизно 4200 людей, що робить маленьку цивілізацію у фільмі цілком життєздатною з наукової точки зору.[6]

П'ять правил, які регулюють життя ініціаторів пам'яті:

1. Після тренування повертатися негайно до свого помешкання.

2. Ви відтепер звільнені від усіх правил, що регулюють грубість. Ви можете ставити будь-яке запитання.

3. Окрім щоденних ін'єкцій, ви можете не приймати інших лікарських засобів — особливо препарати проти болю.

4. Ви ні з ким не можете обговорювати свою підготовку.

5. Ви можете брехати.[6]

Виконавці головних ролей, Брентон Твейтс та Одея Раш.

Різні перепони поставили під загрозу виробництво фільму, в тому числі, коли Warner Bros. купила права в 2007 році. Пізніше вони опинилися у компаній The Weinstein Company і Walden Media.[6] Зйомки фільму розпочалися в жовтні 2013 року в Кейптауні та Йоганнесбурзі[7]. Зйомки закінчилися в лютому 2014 року в штаті Юта (США)[8].

Нельсон Мандела загинув під час зйомки фільму в Південній Африці, тому його образ використовується у фільмі, як «пам’ять».[6]

Меріл Стріп знялася в деяких сценах в Англії під час перерв у зйомках в іншому проекті — «Чим далі в ліс» (2014).[6]

Під час зйомок Брентону Твейтсу було 24 роки. Це рівно вдвічі більше, ніж вік його літературного персонажа в оригінальному романі. Кеті Голмс грає матір Брентона Твейтса, хоча вона лише на десять років його старше. Проте це цілком відповідає історії, оскільки сім'ї в цьому майбутньому створюються державою, вони не є біологічно пов'язані.[6]

Незважаючи на їхню спільну роботу десятиліттями в десятках гучних фільмів, це перший фільм, в якому Джефф Бріджес та Меріл Стріп співпрацюють. Також попри велику роль у фільмі роль головного старійшини у виконанні Меріл Стріп не є помітною в романі.[6]

Співачці Тейлор Свіфт запропонували роль Розмарі через тиждень після концерту в Лос-Анджелесі, під час якого вона абсолютно не знала, що виробники фільму є серед глядачів.[6]

Однією з головних причин, чому Александр Скашгорд підписався на участь у фільмі, є робота з Меріл Стріп. Тільки на знімальному майданчику він дізнався, що її роль — це голограма, тому вона зніматиме свої сцени в іншому місці. Діанна Агрон, як повідомляється, проходила прослуховування для цього фільму.[6]

Джефф Бріджес та Лоїс Лоурі на зустрічі про фільм у 2014 році

Фільм випущено через 21 рік після дебюту початкового роману історії..[6]

Джефф Бріджес дізнався, що його товариш і колега-актор Робін Вільямс покінчив життя самогубством в ту ж ніч, коли відбулася прем'єра фільму. Очевидно, що Брідж намагався приховати свій біль і завадити собі плакати під час інтерв'ю на червоній доріжці. Обидва чоловіки брали участь у головних ролях у х/ф «Король-рибалка» (1991).[6]

В оригінальному романі Джонасу та його друзям 12 років, проте для фільму вони «постаріли» на шість років..[6]

Фільм, хоча іноді і точний, проте в жодному разі не копіює послідовність подій у романі.[6]

Щоб представити безбарвне суспільство, в якому живе Джонас, фільм починається чорно-білим. Потім поступово він переходить у колір, щоб представити здатність головного героя бачити колір, і повільно повертається у чорно-біле..[6]

Фільм заробив $45,1 млн у Північній Америці та $21,9 млн за кордоном на загальну суму $67 млн. Фільм заробив у день відкриття $4,7 млн. У вихідні фільм зібрав $12,3 млн, посівши 5 місце в прокаті.

На Rotten Tomatoes фільм має оцінку 35% на основі 160 оглядів із середньою оцінкою 5,3/10. На Metacritic фільм отримав підтримку 47 балів зі 100 на основі 33 критиків, що свідчить про «змішані або середні відгуки».

Фільм отримав 6 номінацій і здобув 3 нагороди.