Посвідка на постійне проживання
По́свідка на пості́йне прожива́ння (ППП, заст. укр. вид на проживання[1]) — документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в країні. Зазвичай, це документ, який надає право на вільний виїзд з країни та в'їзд до неї протягом усього терміну дії дозволу на постійне проживання. В той же час, в деяких країнах наявність посвідки на постійне проживання не звільняє від необхідності отримання особами, що постійно проживають на їх території, в'їзних та виїзних віз.
Посвідка на постійне проживання | |
Тип документу | посвідчення особи |
Призначення | ідентифікація особи |
Про посвідку
В Україні іноземні громадяни можуть отримати посвідку на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію.
В законодавстві деяких країн (наприклад, Швейцарія, Австрія, Іспанія, Італія, Мальта, Естонія тощо) є положення, що дозволяють заможним іноземцям отримати ППП без права на роботу. В перелічених країнах іноземці можуть отримати інший тип ППП — з правом на роботу.
Можливість переходу з Посвідки на тимчасове проживання на ППП (або статус постійного резидента) виникає зазвичай через 5 років для більшості країн ЄС. Тим не менше, в таких країнах як Бельгія або Угорщина, такий перехід можливий через три роки легального проживання в країні. В Швейцарії у більшості випадків перехід на статус постійного жителя (Permit C) можливий після 10 років перебування у статусі тимчасового жителя (Permit B).
Слід зазначити, що згідно з Законом України «Про імміграцію»[2] громадяни іноземних держав, які отримали посвідку на постійне проживання, прирівнюються у своїх правах до громадян України. Серед них можна виокремити наступні:
- право на освіту;
- право на отримання громадянства України;
- право на працевлаштування без додаткових дозволів;
- право на пенсійне забезпечення тощо.[3]
Отримання Посвідки на Постійне Проживання в Україні
Посвідка на постійне проживання оформляється Державною міграційною службою[4] на підставі Дозволу на імміграцію в порядку, встановленому МВС.[5] та прибуття на постійне місце проживання до України.
У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»[6] зазначено, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання (для отримання посвідки на постійне проживання іноземцями, для яких в'їзд на територію України передбачений за візовим режимом, необхідною умовою є оформлення довгострокової імміграційної візи типу «Д» та в'їзд в Україну саме по цій візі[7]).
Порядок отримання послуги
Для отримання послуги, потрібно:
- Зібрати необхідні документи;
- Звернутись до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання;
- Подати заяву разом з паспортом та необхідними документами;
- Отримати посвідку у підрозділі ДМС України за місцем проживання.
Вартість послуги та пільги
- Адмінпослуга — 253,00 грн.
- Бланк без електронного носія - 66, або 97,50. З електронним носієм 234,00 (приблизно)
- Держмито — 85,00 грн.
Від сплати державного мита звільняються:
- громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- інваліди I та II груп.
Подача заяви здійснюється особисто.
Примітки
- Вид // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Закон України. "Про імміграцію"
- Посвідка на постійне проживання. vidnazhitelstvo.com (англ.). Процитовано 1 квітня 2017.
- Державна Міграційна Служба України: офіційний сайт
- Оформлення посвідки на постійне проживання особам, які іммігрували в Україну. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
- Закон України. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"
- МЗС. Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію.
Посилання
- Вид на проживання // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.