Поскотін Адольф Федорович

Адольф Поскотін народився в Іванові, де й почав займатися футболом під керівництвом Павла Колотілова. У 20-річному віці потрапив до місцевого «Текстильника», у складі якого провів два сезони. У 1959 році Поскотін із низкою молодих і маловідомих футболістів, серед яких були зокрема Микола Гостєв та Костянтин Цимбалюк, перейшов до складу сімферопольського «Авангарда»[1], що вважався одним з провідних клубів класу «Б». Місце у чільній «одинадцятці» нової команди вдалося завоювати лише після зміни позиції — відтепер Поскотіна дедалі більше використовували у центральній частині поля, аніж у захисті. У 1962 році «Авангарду» вдалося здобути «бронзу» української зони класу «Б». Цей сезон став для Поскотіна останнім у формі сімферопольського клубу.

Вже наступного року півзахисник уклав угоду з іншим «Авангардом» — харківським, що згодом було перейменовано на «Металіст». У 1965 році харків'яни з Поскотіним у складі здобули «бронзу» другої групи класу «А», а за три роки посіли 2-ге місце у другій підгрупі цього ж турніру. По завершенні 1968 року Адольф Поскотін прийняв рішення завершити кар'єру гравця. У складі «Металіста» в чемпіонатах СРСР він провів 180 матчів, відзначившись 5 забитими у ворота суперників м'ячами.

Після закінчення активних виступів Адольф Федорович вступив до Вищої школи тренерів, яку закінчив з відзнакою та отримав звання тренера найвищої кваліфікації. Стажування проходив у київському «Динамо» під керівництвом Валерія Лобановського, Олега Базилевича та Анатолія Зеленцова. Тренерський шлях розпочав з роботи наставником колективів фізкультури — протягом декількох років очолював студентську команду Харківського авіаційного інституту, з якою став чемпіоном України та СРСР серед студентських колективів. Згодом Поскотін повернувся до «Металіста», увійшовши до тренерського штабу команди, а у 1976 році, після відставки Олега Ошенкова, очолив харківський клуб. Під його керівництвом харків'яни стали срібними призерами чемпіонату УРСР.

Після роботи з «Металістом» Адольф Федорович двічі очолював «Кривбас», тренував харківський «Маяк» та керченський «Океан», однак серйозних успіхів з жодним з клубів не досяг. Значно більшими його досягнення виявилися на ниві роботи з молодіжними командами — Поскотін приклав руку до становлення таких футболістів, як Сергій Балтача, Юрій Сивуха, Віктор Каплун, Валентин Крячко та Володимир Безсонов, що стали чемпіонами світу серед молоді у 1977 році.

У 1990 році Адольф Поскотін перебрався до Краснодарського краю, де увійшов до тренерського штабу місцевої «Кубані». Наступного року він знову повернувся до України заради роботи в сумському «Автомобілісті», очолюваному Михайлом Фоменком, однак ця співпраця виявилася нетривалою і Поскотін знову вирушив до Росії. У травні-червні 1993 року він очолював краснодарський «Колос», а згодом зосередився на дитячо-юнацькому футболі, відкривши училище олімпійського резерву на базі сочинської «Жемчужини». Наступним викликом для Поскотіна стало відкриття у Краснодарі шкіл «Центр-Р» та «Краснодар-2000», футболістів яких він приводив до звання найсильніших у країні.

У 1997 році Адольф Федорович повертається до тренерського штабу «Кубані», а у травні наступного року очолює клуб. Втім, йому не вдалося виконати поставлене завдання та врятувати команду від вильоту з першого дивізіону. Останнім клубом, у якому працював Поскотін, став черкеський «Нарт». Після того він вийшов на пенсію та мешкав у місті Сочі. Помер 31 січня 2015 року.

Кар'єра гравця

• Бронзовий призер другої групи класу «А» чемпіонату СРСР (1): 1965
• Срібний призер 2-ї підгрупи другої групи класу «А» чемпіонату СРСР (1): 1968
• Бронзовий призер зони УРСР класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1962

Тренерські здобутки

• Срібний призер чемпіонату УРСР (1): 1976

Індивідуальні відзнаки

• Майстер спорту СРСР

• Після переходу до складу сімферопольського «Авангарда» Поскотін став представлятися Андрієм, хоча в документах, як і раніше, було зазначене ім'я, дане йому при народженні — Адольф.

• Профіль гравця. «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 липня 2015.
• Профіль тренера. «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 18 липня 2015.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Ровесник клуба (рос.). Офіційний сайт ФК «Текстильник». Процитовано 18 липня 2015.^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}