Потьомкіна Тетяна Борисівна

У віці 18 років Тетяна Борисівна вийшла заміж. Через рік, у зв'язку зі станом здоров'я, вирушила за кордон і там знаходилася сім років, побувавши в Італії, Швейцарії та Франції. Повернувшись до Росії, вона присвятила себе благодійної діяльності. У 1827 році взяла на себе обов'язки голови Санкт-Петербурзького Дамського піклувальної комітету про в'язниці і виконувала ці обов'язки протягом 42-х років, намагаючись всіма засобами поліпшити становище ув'язнених, пропонуючи їм і духовні розради, і матеріальну допомогу. Для дітей ув'язнених, за її пропозицією, був заснований притулок, якому вона дуже багато допомагала матеріально. Крім цього притулку, Потьомкіна заснувала й інший притулок для бідних дітей, який повністю утримувала за свій рахунок. Нею були засновані також богадільні та притулки для немічних і хворих, для приготування іновірних до таїнства хрещення. У багатьох навчальних закладах вона відкрила кілька вакансій для бідних сиріт, а в Гостіліцах (своєму маєтку поблизу Петербурга) влаштувала ланкастерських школу, лікарню і богодільню для селян.

Потьомкіна також багато піклувалася про підтримку храмів, про влаштування нових церков і про поширення православ'я. Більше тисячі людей євреїв та інших іновірців були звернені нею у православ'я і хрещені в її домашній церкві. Піклуючись про поширення християнства в далеких межах Росії, Тетяна Борисівна збирала для нарад в своєму будинку ревнителів духовних місій і самих місіонерів. Вона робила щедрі пожертвування на церкви і монастирі і на свої кошти відновила в 1844 році Святогірську обитель в Харківській губернії, яка була закрита в 1787 році. У 1841 році чоловік Тетяни Борисівни Потьомкін Олександр Михайлович успадкував Святогірський маєток і бажаючи допомогти дружині скоріше відкрити Святогірський монастир виділив 10000 рублів і 300 десятин землі для відновлення стародавнього монастиря.[1] У Святогірського маєтку при церкві преподобних Антонія і Феодосія Святогірського монастиря була влаштована родова усипальня Потьомкіних, де були поховані рідні брати Тетяни Борисівни: князі Голіцин Микола Борисович і Голіцин Андрій Борисович, тому усипальницю називають усипальницею князів Голіциних.

Померла Тетяна Борисівна Потьомкіна в 1869 році в Берліні. Похована в Сергієвській пустині поблизу Петербурга.

При дворі імператорів Миколи I та Олександра II Потьомкіна користувалася великою повагою.

• Владимир Дедов. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала XX века. — Донецк, 2010, с.24 — 38 (рос.)
• И. Ефимович. Потёмкина, Татьяна Борисовна(рос.)

• История Гостилицкой средней школы. Татьяна Борисовна Потемкина и ее благотворительная деятельность.^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)